Днями в Україні набув чинності Закон про державну мову в частині, що стосується культури, — про деталі «Ділова Столиця» поговорила з Уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кременем. 

З 16 липня набули чинності нові положення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», які стосуються сфери культури — так, всі концерти, шоу, культурно-мистецькі, розважальні та видовищні заходи мають проводитися українською. Як будуть виходити з положення такі компанії, як президентський «Квартал 95»?

Передусім хочу сказати, що 16 липня виповнилося 2 роки, як закон про мову набув чинності і саме на сьогодні ми маємо рішення Конституційного Суду України, який визначив, що Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є конституційним, тому закон, який має поширення на території всієї України, набувши чинності у положеннях статті 23 і 26, стосується всіх без виключення інституцій.

Незалежно від того, чи це комунальні, чи державні, чи приватні структури, як і згадана вами, — всі вони повинні забезпечувати права громадян на отримання інформації державною мовою. Тобто, в конкретному випадку «Кварталу» супровід шоу обов’язково має бути українською. Для того, щоб не було запитань і нюансів в цій непростій сфері, ми радо будемо вітати всі звернення та скарги громадян, які, на їхню думку, помітять недотримання мовного законодавства. Це стосується не лише телебачення і радіомовлення, це стосується книговидання, книгорозповсюдження, діяльності книгарень, музейної, туристичної діяльності.

Буквально до останнього не припинялися спроби відтермінувати або скасувати перехід на державну мову при виробництві та трансляції телесеріалів. Як швидко, на Вашу думку, люди звикнуть до домінування української на ТБ? Чи можна цей процес порівняти із успішним впровадженням дубляжу фільмів в кіно?

Я думаю, що це залежить від того, наскільки буде ефективною комплексна державна програма розвитку української мови, яка мала бути втілена ще 2020-го року, і того, як буде реалізована державна мовна політика загалом. Натомість, Секретаріат Уповноваженого, як і я особисто, працюємо над тим, щоб впровадження мовного законодавства, превентивна діяльність, інформаційна, роз’яснювальна робота були з дотриманням принципу «лагідної українізації». Саме тому у нас немає гострих суперечок щодо важливості імплементації 30, 23, 26, 9 статей, які стосуються культури, сфери обслуговування, обов’яковості застосування. Згідно Основного закону, єдиною державною мовою є українська, тому від влади залежить, наскільки ефективно закон буде працювати, а громадяни — володіти та застосовувати державну мову у своїй професійній діяльності.

За останніми даними досліджень телепростору в нас менше половини серіалів виробляються і транслюються українською мовою.

Застосування української під час трансляції фільмів, серіалів, проведення шоу-програм, культурно-мистецьких, розважальних заходів та їх супровід — якщо вони справді будуть без порушення мовного законодавства — швидко адаптують громадян України до застосування української.

Закон не розрахований на коротку перспективу, а на десятиліття наперед, він імплементуватиметься в різних сферах: освіта, професійний спорт, діяльність політичних та громадських організацій, і низці інших ключових напрямків. Дивіться, наскільки лагідно 16 січня запрацювала 30 стаття, щодо сфери обслуговування. Так, ми отримали скарги і звернення, у нас є заходи контролю, але з часом їх стає все менше, тому що всі без винятків суб’єкти діяльності в різних сферах усвідомлюють свою причетність до утвердження української мови як державної.

Чи вже діють штрафи за недотримання цієї частини закону в сфері обслуговування?

Звичайно. Як тільки у нас будуть приклади того, що та або інша сторона злісно порушує мовне законодавство і попри наші вимоги усунути недоліки застосування державної мови питання не робить цього, — ми будемо накладати штрафи. До речі, з 2022 року набувають чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких штраф може бути накладений не тільки на керівників установ чи, власне, саму установу, але й на конкретного порушника, скажімо, на банкіра, фінансиста…

А зараз є прецеденти накладення штрафів на керівників?

На даний момент не накладено поки що жодного штрафу. Виходячи з тих звернень і скарг, які приходять на нашу адресу, у нас немає підстав когось оштрафувати за злісне порушення мовного законодавства.

Екскурсії відтепер теж мають відбуватись винятково українською — для музеїв та галерей це не дивина, але вуличні екскурсоводи в абсолютній більшості послуговуються російською. Як їх контролюватимуть, чи не буде ця норма «мертвою»?

Передусім хочу сказати, що вуличні екскурсоводи, очевидно, навіть не сплачують податки. Це, напевно, питання до контролюючих органів, до Державної фіскальної служби України, до органів поліції, органів місцевого самоврядування, які повинні контролювати процес. За великим рахунком, це шарлатани, які нічого корисного, бо якщо вони не сплачують податки, а надають якісь відповідні послуги, користі для суспільства не несуть. Це величезні ризики. За такими екскурсоводами можуть бути приховані агенти інших країн, громадських організацій, політичних сил, які можуть нести загрозу національній безпеці. Натомість ми реагуємо на звернення громадян, фіксуємо самостійно правопорушення і працюємо на випередження щодо таких випадків порушення законодавства.

Відтепер українські видавці зобов’язані видавати державною мовою не менше 50% усіх виданих за рік назв книжкових видань, такою ж має бути частка книжок держмовою у продажу в кожній книгарні. Як ця норма вплине на книгобізнес, адже багато видавців та книготорговців скаржаться, що збанкрутують через неї?

Ні для кого не секрет, що книжковий бізнес є третім за пріоритетом в усіх країнах світу після торгівлі зброєю і сировиною. Що стосується книжкової індустрії, Україні треба визнати, що ми не контролюємо цю сферу, яка могла би бути прибутковою для української економіки. Для того, щоб вона стала такою, українська влада, органи місцевого самоврядування, бізнес повинні стимулювати українське книговидання, книгорозповсюдження, заохочувати громадян України до читання, і, зрозуміло, дбати про те, щоб український культурний простір належав Україні, а не нашим сусідам.

З початку 1990х років, справді, було дуже багато проблем в боротьбі за пріоритет української книги. Тому сьогодні повинні бути і податкові пільги для видавців, по оренді приміщень, мають бути гранти, а УКФ, Український інститут та Інститут книги повинні розпоряджатися достатньою кількістю ресурсів, щоб стимулювати цю роботу. Треба працювати з читачами на місцях і на центральному рівні, треба працювати над тим, щоб українська книга була популярною і відомою у світі. Це і питання перекладів, і залучення потужної української школи перекладачів. Я думаю, що перспектива є, але згадані інституції треба підтримувати і стимулювати їхню діяльність.

Торкнуться мовні зміни і держслужбовців, адже кандидати на відповідні будуть зобов’язані здавати іспит на знання мови. Чи багатьох це може відсіяти? Чому вирішили не атестувати чинних службовців, певна частина яких далека від досконалості у володінні українською?

Передусім, іспити на визначення рівня володіння державною мовою визначено для двох категорій: тих, які претендують на посади в органи державної влади, і тих, хто воліє набути громадянства України. Це іспити не на знання, а на навички, тому іспитова робота для майбутніх державних службовців, що складається з чотирьох частин, є доволі нескладною і в переважній більшості вона стосується читання, письма і говоріння. Що стосується майбутніх громадян України, то акцент зроблено на читанні і на слуханні, тобто розумінні самого тексту або вимовленні інформації.

Щодо тих, хто не складе. Я думаю, що їм треба побажати успіху на наступному етапі складання іспитів, який можливий кожні чотири місяці, і допоки такий претендент не складе, він не отримає ані посаду, ані громадянство. Громадянство — це висока відповідальність, так само, як і висока честь бути державним службовцем, працювати на користь країни. Не може бути держслужбовця, який не володіє українською мовою — це нонсенс. Я думаю, що з 16 липня таких нонсенсів не буде.

Чому вирішили не атестувати чинних службовців?

Я думаю, що це питання компетенції засновників або керівників, тому що людина, яка вже працює, не повинна перепідтверджувати наявність диплому про освіту, рівень володіння, а тим паче, свій ранг державного службовця. Такі норми не мають зворотної дії.

Денис Сарбей