Боротьба за Україну точиться і на мовному фронті. Про це сказав Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь в програмі “Наші акценти” на  чиказькому радіо.

“Ми прекрасно розуміємо сутність загарбницької, терористичної, окупаційної війни з початку 2014 року. Ми бачимо, що непокаране і не знищене зло має властивість повторюватися. І те, що відбувається в Україні з 24 лютого [2022 року] – це нове втілення "руzzкого міра", але в людиноненависницькому вимірі”, – зазначив Тарас Кремінь.

За словами Уповноваженого, в умовах воєнного стану Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови продовжує працювати, фіксуючи численні факти лінгвоциду.

“Відбувається дискримінаційні дії по відношенню до громадян України за мовною ознакою. Ми бачимо, як на новоокупованих територіях намагаються знищити нашу систему освіти, прагнучи відновити навчальний процес в школах російською мовою. Окупанти спалюють книжки, як це було у фашиській Німеччині; переслідують вчителів, патріотичних активістів; вишукують списки всіх, хто брав участь у проукраїнських мітингах”, – наголосив Тарас Кремінь. “Факти лінгвоциду документуємо і надсилаємо до правозахисних установ світу”.

Маємо й іншу проблему. Для десятків тисяч внутрішньо переміщених осіб, які зі сходу і півдня переїхали на Волинь, Закарпаття й Галичину, однією з перших перешкод став мовний бар’єр.

“Це – велика проблема, яка є свідченням тотального російщення, того, що відбувалось в Україні у ХХ столітті, і на превеликий жаль, і на початку ХХІ-го. “Російськомовні” – штучний, як на мене, термін, яким маніпулювали і зловживають кремлівські злочинці. Громадян України, які розмовляють російською, я б називав зросійщеними”, – зазначив Тарас Кремінь.

Уповноважений переконаний, що мовна ситуація в Україні за років Незалежності мала всі ознаки російщення. “Ми прослідкували, що з 1990-х, особливо на півдні, на сході та в Криму, починаючи з 2010 року, тотально скорочувалась кількість закладів освіти, а також класів, в яких викладали українською мовою. Відповідно, зменшувалась тижнева кількість годин з української мови та літератури, історії України. Натомість збільшувалась мережа т. зв. “російських шкіл”, особливо в контексті “мовного” закону Ківалова-Колесніченка. Станом на початок 2014 року в Донецьку, Луганську, Криму кількість шкіл з українською мовою викладання сягнула катастрофічного мінімуму. При цьому тривало цілеспрямоване скорочення фінансування різних програм з підтримки української літератури, книги, українських культурно-мистецьких заходів, організацій тощо”, – наголосив Тарас Кремінь.

“Тому проблема російщення, манкуртизація, як і знищення всього, на чому тримається будь-яка нація світу, – це була свідома, але неприхована дія тодішньої влади з підриву національної безпеки.

Але зараз ми бачимо, що десятки тисяч громадян України – внутрішньо переміщені особи – з великим інтересом почали долучатися до мовних курсів. Нині завдання держави полягає в тому, щоб задовольнити їх мовні запити. Мовним законом [“Про забезпечення функціонування української мови як державної”] визначено, що кожен громадянин України повинен бути забезпечений можливістю доступу до інформації та послуг державною мовою. Тому мережа безкоштовних курсів з вивчення державної мови має бути максимально розширена, а державна програма сприяння опануванню мови затверджена!”, – переконаний Тарас Кремінь.