В основі мотивів скоєння російськими окупантами масових воєнних злочинів та геноциду проти українців сьогодні, як і впродовж багатьох століть, є ненависть до всього українського, будь-яких проявів національної самобутності та національної свідомості. Українська мова, як головна ознака української ідентичності, важливий чинник українського націєтворення завжди була для російських імперців однією з перших цілей для знищення, ключовим об’єктом політики лінгвоциду. Тотальна, багатовікова, кривава заборона мови в публічній сфері передбачала знищення нашої нації, для якої свобода, честь і гідність - основи державотворення.

Важливо, що факт тривалого лінгвоциду української мови з боку росії офіційно визнаний в Україні судом конституційної юрисдикції. Так Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” від 14.07.2021 № 1-р/2021 зазначив:

“Важливо враховувати особливі історичні обставини, що склалися внаслідок цілеспрямованого насильного зросійщення України, яке тривало не одне століття під час перебування України в складі спочатку царської Росії, а згодом - СРСР. За часів царської Росії на використання української мови було накладено низку заборон. За радянських часів після нетривалого періоду українізації відбувалося масове знищення активних носіїв української мови, витіснення її практично з усіх сфер публічного (суспільного) життя. Шляхом репресій, „розстріляного відродження“, голодоморів, запровадження вищої освіти лише російською мовою, „гармонізації словників“ тощо українська мова стала жертвою лінгвоциду, а українське суспільство зазнало тотального зросійщення”.

На думку Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя, зазначене положення в рішенні КСУ створило правові підстави оперувати терміном “лінгвоцид”, отже, фіксувати, розслідувати і карати дії росії, спрямовані на знищення української мови, нації, держави. “Мова - це наша сила і міць, зброя масового ураження проти російщення. Українська як єдина державна - фактор національної єдності, безпеки, перемоги”, - сказав він.

Рішенням Суду “мовне питання” визначено одним із головних політичних інструментів геополітичної експансії російської федерації в сучасних умовах. Недавні публічні заяви ворожих політиків та їхніх пропагандистів про “денацифікацію”, “дебандеризацію”, “деукраїнізацію”, “деєвропеїзацію”, що визріли на фоні масових звірств російської армії в Маріуполі, Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, - чергове тому свідчення. Саме тому КСУ ствердно наголосив, що “загроза українській мові рівносильно є загрозою національній безпеці України… Захист державної мови є легітимною метою, для досягнення якої використовуються засоби, що є найбільш раціональними для конкретної ситуації”.

На думку Уповноваженого, злочинні факти лінгвоциду з боку російських терористів на окупованих територіях України, як і заклики до злочинів, котрими погрожує країна-агресор у дусі своїх попередників - радянських диктаторів, обов’язково будуть долучені до матеріалів кримінальних справ міжнародних судів. Російщення України, на думку окупанта, - це не тільки знищення мови, запровадження другої державної, захист т. зв. “русскоговорящих”. Головна мета окупантів - вбивство нації та ліквідація державності.

“Зупинити російщення, покарати причетних до геноциду в Україні, засудити росію як країну-агресора, стати основою вільного світу - ключова мета нашого народу і міжнародного співтовариства. Світовий тероризм повинен бути знищеним!”, - зазначив Тарас Кремінь.

Уповноважений наголосив на історичному значенні рішення Конституційного Суду України, важливому як для утвердження української мови як державної, так і консолідації українського народу й зміцнення української держави в цілому.