Повномасштабна війна росії проти України демонструє усьому світу гідність і доблесть нашого народу. Водночас нам випало не тільки вплинути на хід новітньої історії сучасного світу, але й збагатити українську мову - духовну скарбничку нації - військовою субстандартною лексикою. Про це у своїй колонці на Укрінформі написав Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
"Неологізми характеризуються абсолютною новизною як щодо форми, так і змісту. Вони найменують нові реалії й поняття, людей та їх чесноти. Кожне слово відображає те, що знайоме всім українцям. Крім того, вони підкреслюють особливу характеристику їх авторів: образність мислення, здатність переосмислення дійсності та велике почуття гумору, з якими безперервно виникають нові метафори чи метонімії, звужуються чи розширюються попередні значення слів тощо.
Охарактеризуємо неологізми в Україні з початку окупації в 2014 році. Пригадаймо такі слова, як “сєпари” і “ватники”, які, по суті, позначали перших колаборантів з часів Революції Гідності. Це ті, хто ініціював та проводив псевдореферендуми, брав участь у незаконних виборах та обирав ватажків терористичних республік - тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Віднедавна закон карає таких жорстко і рішучо.
Ми пишаємося нашими героями-“кіборгами” - українськими військовими, які безстрашно захищали Донецький аеропорт. Так називають кожного оборонця за їх стійкість, жертовність і незламність, а саме поняття увійшло до літератури та світової історії, яке пов’язують виключно з народом України. Аналогічно до цього утвердилося слово “азовці” на позначення тих, хто героїчно тримає оборону Маріуполя та “Азовсталі”, зупинивши подальше просування окупаційних військ углиб країни. Честь і шана!
Наші ЗСУ і добровольці - взірець для всього світу. Вони - боги війни, справжні нащадки козаків-характерників. Їх не лякають ні “нулі” - лінія зіткнення з ворогом, ні “передок” - перша лінія оборони війська, ні “зеленка” - лісосмуга чи будь-яка інша лісиста місцевість, де розташувались військові підрозділи. Вони - захисники рідної держави, тому відчайдушно б’ються як на землі, на воді, так і в повітрі. Чого тільки варті “привид Києва” чи доблесні “Нептуни” - сучасні протикорабельні ракети, якими відправлено на дно морський крейсер “москва”.
Наші звитяжці одягають “мультик”, “мультикам”, “цифру”, “піксель”, “термуху” - сучасний військовий одяг; “педалі” означає військове взуття. З поширеної зброї в наших героїв - “калашмат”, “покемон”, “шайтан-труба” чи “весло”, зі спецобладнання - “птічки”, “очі” й “ночніки” - дрони й прилад нічного бачення. Традиційно в армії харчуються “балабасами”, а також “ніштяками”, “мамалигою” чи “тушняком”.
Відомо, що власне бойові дії досить несподівано назвали “дискотекою”, “дзеркальною тишею”, “приходом” чи “есемескою”. Маючи успіхи на полях битви, російські злочинці, запланувавши нереальні до здійснення плани - “затридні” — зазнають великих втрат, які в народі називають по-різному. Серед найпопулярніших у вжитку - “чорнобаїти”. Регулярно відправляючи до дідька велику кількість ворожої техніки та живої сили, ми згадуємо численні влучні обстріли українськими військами аеродрому в Чорнобаївці поблизу Херсона, де продовжують концентруватися та вдало знищуватися ворожі сили. Проте як тільки в повітрі авіація окупанта, наші ЗСУ - майстри з “літакопаду” — безперебійного збивання російських літаків військами протиповітряної оборони України.
Окупанта прийнято називати по-всякому. “Орки” (“русня”, “свинособака”, “ванька”, “пушкініст”, “путлер”, “путлерюгенд”, “няш-мяш”, “консерва”) — злочинні російські окупаційні війська, що вдерлися в Україну; первісно — фантастичні істоти, злі варвари зі звіриними рисами. А ще є “русо-нацисто” — російські нацисти; “рашисти” — сповідувачі ідеології рашизму; “тікток – війська” — війська кадировців, які викладали в соцмережах чимало “переможних” відео та світлин, але в реальний бій іти боялися; “z-окупанти” — російські злочинці (“фольклорне “воріженьки” не зустрічається). А поруч є “Z-трофеї” — т. зв. трофеї російської окупаційної армії, яким стали вкрадені пральні машинки, телевізори, коштовні речі та нутелла. Дикуни є дикуни.
Відповідно у Вікіпедії виклали термін “рашизм”, який позначає ідеологію та практику войовничого російського шовінізму, що прагне до ліквідації української державності та знищення українців як нації; сучасний різновид нацизму. Поруч є неологізм “терраша” — російська федерація як держава-терорист. Власне, рф, росія почали масово писати з маленької.
Ненависть, злість і жадоба помсти ніколи не зникне, допоки ми пам’ятатимемо жахіття Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Бородянки, Ворзеля, Харкова, Чернігова, Маріуполя, Миколаєва, інших міст і містечок, які зазнали великих втрат цивільного населення від окупантів.
На позначення ліквідації окупантів вживають оригінальні неологізми. “Забайрактарити” - спалити ворожу техніку з використанням відомих літальних апаратів. Принагідно варті уваги слова “заенлоїти”, “застінгерити”, “заджавелінити”, котрі, аналогічно відповідаючи наслідкам знищення окупантів з відомих керованих ракет, зенітно-ракетних комплексів чи протитанкових ракетних комплексів, могли би бути використаними також.
Завдяки міжнародній підтримці та появі програми ленд-лізу рівень поваги й довіри до народів світу - надійних партнерів України - зростає. Чого тільки варті нові власні імена та прізвиська. Так, на Закарпатті Джавелінами, Чорнобаївками та Байрактарами почали називати козенят, а Джевеліном та Джавеліною - дітей з Поділля та Київщини.
Поширена практика в сучасній субстандартній лексиці всіляко характеризувати бойові втрати злочинців. “Задвухсотити”, “затрьохсотити”, “присвітити” - завдати втрат ворогові: поранити чи ліквідувати. Як розумієте, звідси й інший неологізм “Е-могила”. Нею називають українську державну програму зі знищення рашистських загарбників. Дякуючи ЗСУ, кількість підключень до неї зростає щодня.
До речі, російська пропаганда не визнає втрат свого війська. Ось чому популярними стали такі неологізми, як “потєрьнєт” (за зразком іхтамнєт) — пропагандистське твердження про буцімто відсутність бойових втрат у лавах російських окупаційних військ. А “путлєрнет” — “автономний” російський інтернет, що прийшов на заміну цивілізаційним можливостям. Цей “ресурс” породив “тристаграм” — автономну російську соцмережу, що прийшла на заміну соцмережі Інстаграм. Санкції роблять своє: варвари повертаються в минуле.
Страх в окупантів викликають наші “бандеромобілі” - бойові автомобілі ЗСУ, що мають підвищену прохідність, вони оснащені великокаліберним стрілецьким озброєнням і мінометами. І не тільки вони. Так, вороже навіювання породило образ українських гусей, які розносять віруси по світу. А ще вони вигадали “циганів - привидів” — українських циган, які роззброюють окупантів. Але і це не все. Є у нас IT- армія (кіберкозаки, кіберпартизани) — спільнота українських IT-спеціалістів, що працюють для нейтралізації ворога в кіберпросторі під час російського вторгнення в Україну. На жаль, не зникли й наші “диванні війська” - домашні експерти з усіх на світі питань. Цур останнім.
Принагідно зазначу, що визвольна війна в Україні впливає не лише на нашу лексику. Скажімо, і в англійському сленгу з’явилось нове дієслово Ukrained - “зукраїнити”. Воно описує суть становища, в якому опинилася росія після нападу на Україну. Автори онлайн-словника англомовного сленгу Urban Dictionary так описують суть нового слова: коли росія вдерлася до країни, а у відповідь отримала приниження на глобальному рівні. Приклад вживання: “росія була зукраїнена”.
Користувачі онлайн-словника, доступного для користувачів більшості країн світу, запропонували й інші визначення: “коли друга за величиною клептократія у світі, яку очолює розумово відсталий і некомпетентний апарат, вирішує вторгнутися на територію мирного сусіда й унаслідок отримує таку відсіч, що її економіка повертається до кам’яного віку”; “коли якийсь жахливий смердючий хлопець намагається залякати вас, і врешті-решт йому стає настільки важко, що його онуки передадуть ганьбу своїм онукам”. Що тут скажеш: народ скаже - як зав’яже!
Звісно, неможливо війну назвати навіть нейтральними обставинами, що приводять в ужиток нові слова. Однак, воєнні неологізми свідчать як про багатство української мови, так й інтелектуальну дотепність нашого народу, вміння тримати стрій, настрій, дух і волю. А ще – про здатність гостро бачити деталі, справно оцінювати ситуації, характеризувати вчинки людей. Водночас, мовні реакції на нові воєнні обставини є дуже ціннісним етапом подальшого розвитку української мови та країни в цілому.
Кожне новонароджене слово віддзеркалює звитягу, смак перемоги в битвах, гумор та іронію дотепних і відважних сучасників з надзвичайною волею до перемоги", - пише він.
"Слово - зброя! Борімося - переможемо!", - наголосив Тарас Кремінь.