Наше завдання – дати українській мові той масштаб, на який вона заслуговує. На цьому в інтерв’ю “РБК-Україна” наголосила Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська.
“Саме зараз – той момент, коли мовна політика має стати дієвим інструментом подолання колоніальної спадщини. Адже російська мова на наших теренах не здобула позицій природним шляхом – її нав'язували системно, через витіснення української з освіти, науки, медіа, культури. Тепер наше завдання – не лише відновити справедливість, а й дати українській мові той масштаб, на який вона заслуговує як мова держави, що бореться за свободу і гідність”, - зазначила Олена Івановська.
Уповноважена наголосила, що сьогодні кожен має зробити крок назустріч українській.
“Мова – це питання культурного суверенітету. Якщо ми не протидіятимемо нав’язуванню чужого контенту, чужого наративу, ми втратимо не лише мову – ми втратимо точку опори, свою ідентичність, яку сьогодні так дорого доводиться захищати”, - зауважила вона.
Уповноважена зазначила, що росія і далі системно інвестує в розширення павутини "русского міра" – не лише на окупованих територіях, а й у тих регіонах, які вона вважає зоною своїх впливів: “Йдеться не лише про військову чи політичну агресію, а й про культурну, мовну експансію, яку активно реалізують через медіа, кіно, літературу, соціальні мережі. Ми ж, природно, більшість національного ресурсу змушені спрямовувати на оборону. Але навіть у таких умовах держава зобов’язана тримати мовний фронт. Не дарма до статті 3 закону "Про національну безпеку України" нещодавно внесено важливу зміну: пункт 4 прямо визначає захист державної мови як складову національної безпеки. Це не символічна норма, а конкретна відповідь на виклики сьогодення”, - наголосила Олена Івановська.
За словами Уповноваженої, протидія ідеологічній експансії держави-агресора повинна бути безкомпромісною: “Це стосується не лише мови, а й усієї сфери культури. І тут держава має не лише захищатися, а й наступати – підтримуючи український культурний продукт, розвиваючи його, створюючи умови, щоб українська мова була не лише юридично обов’язковою, а й по-справжньому бажаною”.