16 липня минуло три роки дії Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Напередодні Дня української писемності та мови "Голос України" поговорив з Уповноваженим із захисту державної мови Тарасом Кременем про результати, яких досягнуто за цей період.

Цивілізований світ сприймає носіїв української як сміливих, волелюбних і нескорених

 — Тарасе Дмитровичу, як сьогодні імплементується мовний закон, як часто фіксуєте порушення, скільки накладено штрафів?

 — Ставши одним із найголовніших документів у новітній історії держави, на який чекали мільйони українців, мовний закон продовжує сприяти стрімкому поступу українського слова в усіх сферах суспільного життя на всій території України. І не тільки. За ці роки маємо колосальні результати. Українську чути скрізь: у супермаркетах, лікарнях і транспорті, в телерадіопросторі та Інтернеті. А з початком повномасштабної війни росії проти України українська стала справжнім ідентифікатором «свій-чужий». Мова єднає українців і робить з нас сильну, по-справжньому європейську націю. Весь цивілізований світ сприймає українську як мову сміливих, волелюбних та нескорених.

Водночас зазначу, що не все і не скрізь відбувається легко й просто, але ми маємо підтримку з боку тисяч відповідальних громадян, котрі вказують нам на порушення їхніх прав та мовного закону.

З початку року секретаріатом Уповноваженого зареєстровано понад дві тисячі звернень громадян. Найбільш проблемним залишається мова інтернет-представництв суб’єктів, що обслуговують громадян, — 34,5%; обслуговування безпосередньо (офлайн), інформація про товари та послуги — 10,6%. За нещодавньою статистикою, найбільше порушень фіксують у Києві, за ним — Харківська та Одеська області.

Трохи менш як половина від усіх звернень (майже 45%) — щодо порушень 30-ї статті Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», що регламентує використання державної мови у сфері обслуговування споживачів.

Упродовж року лише за порушення цієї статті проводилася робота в рамках 89 заходів державного контролю за застосуванням державної мови суб’єктами господарювання, які здійснюють обслуговування громадян (переважна більшість — це обслуговування та надання інформації про товари (послуги) через інтернет-магазини недержавною мовою). Найбільша кількість таких була після 16 липня, коли набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вони дозволяють накладати санкції на порушників у вигляді попереджень або штрафів.

Варто сказати, що приблизно в половині випадків суб’єкти господарювання усувають порушення до завершення державного контролю, щодо інших — застосовується санкція у вигляді попередження з вимогою усунути порушення протягом 30 днів. У випадку повторного порушення протягом року щодо таких суб’єктів відповідно до статті 57 закону накладатиметься штраф у розмірі від 5100 до 6800 грн.

Також маємо прецедент щодо адміністративного стягнення у вигляді штрафу за порушення статті 30 закону — відмову обслуговувати державною мовою.

Однією з проблемних залишається сфера освіти — там трапляються порушення, але вже менше, ніж торік. Нещодавно мною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за застосування недержавної мови під час освітнього процесу доцентом одного зі столичних університетів. На підставі поданих документів і матеріалів викладача столичного ЗВО визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-52 Кодексу України про адміністративне правопорушення. До нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Зафіксовано понад 200 фактів лінгвоциду

— Лінгвоцид української мови на тимчасово окупованих територіях: які ознаки і факти?

Без перебільшень: українська мова — базовий системотвірний складник Української державності та її основа. Це почали усвідомлювати навіть вороги. Лінгвоцид — це цілеспрямоване нищення української мови як головної ознаки етносу, яке здійснюється шляхом її витіснення з різних сфер суспільного життя, примусового включення громадян України до російського мовно-культурного простору, асиміляції населення тощо. Усі ці дії спрямовані на демонтаж конституційного ладу України.

Для всіх нас це не просто терміни, а реальне життя тисяч українців, котрі потрапили в лапи й зазнають тортур окупантів.

Секретаріатом Уповноваженого зафіксовано понад 200 скарг фактів лінгвоциду — відкритого, нахабного й цинічного вичавлювання української мови з української душі.

 — І тут же постає питання: чи буде росія покарана за це?

 — Зібрані секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови матеріали щодо лінгвоциду української мови на тимчасово окупованих територіях ми постійно передаємо до відповідних міжнародних і вітчизняних інституцій: правоохоронних, правозахисних, мовних.

Питання, пов’язані з лінгвоцидом, — це один з елементів ще однієї великої міжнародної процедури ООН, яка вже проводиться її спеціальною робочою групою стосовно фактів геноциду в Україні.

Також ми передали матеріали й до представника України в Європейському суді з прав людини і продовжуємо свою роботу в цьому напрямку, щоб путінські злочинці, світові терористи неодмінно були покарані.

Нещодавно питання лінгвоциду було розглянуто й на засіданні Генеральної Асамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL) та у межах міжнародної конференції EFNIL «Мова та міграція». Там я презентував доповідь «Російська політика лінгвоциду на окупованих територіях України як спосіб демонтажу конституційного ладу України та елемент геноциду українського народу».

До речі, цього року Україна вперше взяла участь у роботі Генасамблеї Європейської федерації національних мовних інституцій як асоційований член організації. Цей статус був наданий нам 21 березня 2022 року на позачерговому засіданні EFNIL. Колеги з ЄС активно поширюють наші дайджести і серед своїх урядів, тим самим посилюють санкції проти країни-окупанта.

Стрімкий перехід на українську мільйонів громадян — факт історичного значення!

— Нині дедалі більше людей відкидають мову ворога і переходять на українську. Яка є допомога держави для охочих вивчити або ж удосконалити державну мову?

 — Однією із заявлених цілей російської «спеціальної військової операції» в Україні був так званий захист російськомовного населення, яке нібито переслідувалося українськими націоналістами.

 Ідеологічний мотив окупантів брехливий, як і вся їхня політика.

 Скрізь, де проходять російські війська, вони чинять звірства в Україні під виглядом «денацифікації» країни. Причому геноциду зазнають і українськомовні, і російськомовні співвітчизники. Отже, кремль розпалив потужні антиросійські настрої навіть серед тих, хто з дитинства розмовляв російською.

 І з початку повномасштабної війни російськомовні в Україні записуються на курси, щоб удосконалити свої навички володіння українською. Це тотальне внутрішнє переродження, потреба відчувати себе єдиним цілим із рідною країною.

 Тому стрімко зріс попит на фахову допомогу в питанні опанування і вдосконалення володіння українською мовою.

А створення умов для функціонування великої кількості безплатних курсів української мови, розмовних клубів, різноманітних навчальних проектів для всіх охочих, і насамперед для внутрішньо переміщених осіб, продовжує залишатися одним з надважливих завдань для держави, місцевого самоврядування, кожного громадянина.

На жаль, в Україні поки що не ухвалена Державна програма сприяння опануванню української мови, яка б забезпечувала створення по всій країні мережі безплатних курсів. Однак по всій країні ситуація зрушила з місця.

Після моїх звернень та за підтримки органів державної влади і місцевого самоврядування, окремих навчальних закладів, бібліотек, приватного бізнесу, волонтерських груп та окремих активістів уже діють і створюються нові різноманітні проекти для різних цільових груп та усіх охочих, спрямовані на опанування державної мови, зняття психологічних бар’єрів для користування нею в повсякденному житті.

Такі ініціативи ставлять перед собою різні завдання: від допомоги початківцям до підготовки громадян складати тести й іспити на вільне володіння державною мовою; вони мають широкий спектр форм: від навчальних онлайн-платформ, розмовних клубів та експрес-курсів до повноцінних довготривалих курсів з опанування і підвищення рівня володіння державною.

Мною як Уповноваженим із захисту державної мови ініційовано загальноукраїнську кампанію сприяння опануванню державної мови. У її рамках здійснюється системна робота щодо сприяння створенню та популяризації нових ініціатив, збору інформації про їхню діяльність, проведення онлайн-конференцій з посадовцями та організаторами проектів для обміну досвідом і вирішення проблемних питань.

Найбільше осередків із вивчення української мови діє у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській областях. Приємно зазначити, що мовні курси набирають обертів і у традиційно російськомовних регіонах. Нещодавно я вітав перших випускників безплатного розмовного клубу «Говоримо українською», створеного у Первомайську Миколаївської області, з отриманням сертифікатів.

Днями ми спільно з Чернівецьким національним університетом імені Юрія Федьковича запустили на нашому сайті веб-додаток — «Інтерактивну інформаційну мапу», за допомогою якого наразі можна дізнатися про безплатні мовні курси та розмовні клуби, які діють у конкретній області або ж обласному центрі, і прийняті місцеві програми з опанування української мови. Інформаційна мапа постійно оновлюватиметься та доповнюватиметься.

Робимо все для зручності охочих опанувати українську.

Керівництво парламенту сприяє зміцненню статусу державної мови

— Нещодавно за участю керівництва Верховної Ради України відбувся круглий стіл з питань розвитку української мови в умовах сьогодення. Які найважливіші питання обговорювали?

 — Як я вже казав, стрімкий перехід на українську мільйонами громадян країни — історичний, тому цей процес потребує дієвих кроків з боку органів влади. Один із таких — затвердження Державної програми сприяння опануванню державної мови, яка передбачатиме створення глобальної мережі державних, комунальних курсів із вивчення державної мови, включатиме видання посібників і словників з української мови, створюватиме кращі умови для здобувачів освіти, діячів культури і мистецтва тощо.

 Власне, тема необхідності ухвалення програми була однією з причин моєї зустрічі з Головою Верховної Ради України Русланом Стефанчуком.

 Ухвалення такого стратегічно важливого документа та його фінансування з державного бюджету має бути в пріоритеті на наступні роки, адже сприятиме утвердженню української мови в країні та світі.

Важливість цього питання була підкреслена і на круглому столі, про який ви зазначили, з розвитку української мови в умовах сьогодення. У його роботі взяли участь Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук, його заступники Олександр Корнієнко й Олена Кондратюк, президент НАН України академік Анатолій Загородній, президент НАПН України, академік Василь Кремень, директор Інституту української мови Павло Гриценко, керівник

Головного юридичного управління при Верховній Раді України Михайло Теплюк, ректори провідних університетів.

 За результатами домовилися напрацювати рішення для популяризації української мови та зміцнення її статусу як державної.

 — Відомо, що до парламенту внесено низку законодавчих ініціатив, які так чи інакше стосуються мовного питання і процесу дерусифікації. Які з них вважаєте найголовнішими?

 — Справді, наразі у стінах Верховної Ради України розглядається декілька таких законопроектів.

 Насамперед йдеться про проект закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» та Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» щодо умов для прийняття громадянства України», який уже ухвалено в першому читанні і, сподіваюся, найближчим часом буде прийнято в цілому.

Законопроект «Про медіа», на нашу думку, потребує доопрацювання з урахуванням інтересів громадян України в частині забезпечення отримання державною мовою інформації, а також недопущення звуження обсягів застосування державної мови, в яких вона вже утвердилася.

Що стосується деколонізації, то я всіляко підтримую законодавче регулювання, спрямоване на подолання наслідків тривалої російської імперської політики в Україні.

Понад те, ще торік я виступив з ініціативою щодо необхідності перегляду назв низки топонімів, звернувшись до керівників органів місцевого самоврядування. Йшлося тільки про ті населені пункти, які виникли чи русифікувалися в радянську епоху. Скажімо, це Арбузинка, Сєвєродонецьк, Южноукраїнськ, Южне, Переводчикове, Луч, Первомайськ та багато інших. Слово — за громадами та парламентом.

Навесні я запропонував список зі 150 знакових для України імен людей у сфері культури, літератури, мовознавства, гідних того, аби їхніми іменами називалися вулиці — перейменовані, і нові. Перелік видатних людей складався разом з ученими інститутів НАН літератури імені Шевченка, мовознавства імені Потебні та Академії педагогічних наук. Сьогодні цими іменами вже названі вулиці в Києві, Чернівцях, Харкові, інших населених пунктах держави.

Не стояв осторонь і змін до шкільних програм із зарубіжної літератури. Принципово наполягаю, що українській мові та літературі недостатньо уваги і в школі, і в університетах. Бракує і молодих учителів-філологів, але цьогорічна вступна кампанія була чи не найтяжчою за всі роки.

Україні є ким пишатися і кого прославляти. А ті назви, які досі мають російське коріння, нехай залишаться на звалищі історії. Епоха героїв-оборонців України вимагає рішучих змін — у тому числі і топонімічних.

Українська — наш оберіг. Плекаймо основу основ нашого буття. Наближаймо перемогу!