• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • In English
Доповнений список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови, пропонованих для увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки
опубліковано 21 лютого 2024 року о 15:00

До Міжнародного дня рідної мови Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь підготував розширений рекомендований список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови, пропонованих для увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки. До нього увійшли також письменники та громадські діячі, які загинули під час російсько-української війни. 

“В багатьох громадах процес перейменування все ще триває. Дерусифіковуючи громадський простір, ми маємо вшановувати і наших сучасників, людей українського духу та справжніх творців нашої новітньої переможної історії”, - наголосив Тарас Кремінь.

Уповноважений зазначив, що кожен може долучитися до подальшого розширення цього списку, надіславши до Секретаріату свої обгрунтовані пропозиції: toponimika@mova-ombudsman.gov.ua

Список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови, пропонованих для увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки:

  1. Агафонова Надія (1978, Миколаїв - 2022, Миколаїв; поетеса, художниця, лауреатка всеукраїнських поетичних літературних фестивалів).
  2. Адріанова-Перетц Варвара (1888, Ніжин, Чернігівська губернія - 1972, Ленінград, нині Санкт-Петербург, Росія; літературознавиця, фольклористка, мовознавиця, текстологиня, бібліографиня; досліджувала українську літературу 16-18 ст., українсько-російській літературні, мовні, культурні взаємини, українську паломницьку літературу, український театр 16-18 ст. та шкільні драми 17-18 ст. тощо).
  3. Амеліна Вікторія (1986, Львів - 2023, Дніпро; письменниця, громадська діячка, лауреатка премії Конрада, членкиня Українського ПЕН, засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю на Донеччині; після початку повномасштабного вторгнення працювала над документуванням воєнних злочинів росії у складі правозахисної організації Truth Hounds).
  4. Антоненко-Давидович Борис (1899, с. Засулля,  Полтавська губернія, нині Сумська область - 1984, Київ; письменник, перекладач, активний дослідник та захисник української мови, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка; у 1969 році став на захист "репресованої" літери “Ґ”, яку раніше було вилучено з словників, як шкідливий націоналістичний матеріал; найвідоміша мовознавча праця “Як ми говоримо” стала знаковою для всієї мовознавчої спільноти).
  5. Аркас Микола (1852, Миколаїв, Херсонська губернія - 1909, Миколаїв; письменник, композитор, історик, український культурно-освітній діяч, засновник і незмінний голова "Просвіти" в Миколаєві, автор опери “Катерина”, “Історії України-Руси”).
  6. Бабіч Гліб (1969, Миколаїв - 2022, неподалік Ізюма, Харківська область; поет, автор пісень, блогер, волонтер, учасник російсько-української війни, співзасновник громадської організації “Res_Publica. Брати по зброї”).
  7. Барка Василь (1908, Солониця, Полтавська губернія - 2003, Нью-Йорк, США; поет, прозаїк, перекладач, один з провідних українських літераторів ХХ ст.).
  8. Бевзенко Степан (1920, с. Станіславівка, нині Кіровоградська область - 2005, Київ; мовознавець, педагог, дослідник історії та діалектології української мови). 
  9. Белей Любомир (1962, смт Войнилів, Івано-Франківська область - 2018, Ужгород; мовознавець, директор та засновник Науково-дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара; автор наукових праць, присвячених питанням мови; укладач старослов'янсько-українського словника; досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію). 
  10. Бердник Олесь (1926, с. Вавилове, нині Миколаївська область - 2003, с. Гребені, Київська область; письменник-фантаст, футуролог, публіцист, філософ, художник, громадський діяч; автор понад 20 романів і повістей; член-засновник Української Гельсінської групи).
  11. Біднов Василь (1874, с. Широке, Херсонька губерня, нині Дніпропетровська область - 1935, Варшава, Польща; історик церкви та козацтва, бібліограф, архівіст, педагог, культурний та громадський діяч, член Української Центральної Ради, професор Українського вільного університету у Празі, співзасновник Січеславської Просвіти).
  12. Білецький Леонід (1882, с. Литвинівка, Київська губернія, нині Черкаська область - 1955, Вінніпеґ, Канада; літературознавець, ректор Українського високого педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі (1923-26); перший Президент Української Вільної Академії Наук в Канаді (1950-1955). 
  13. Білецький Олександр (1884, Казань - 1961, Київ; літературознавець, професор, академік, збагатив українську літературознавчу науку низкою визначних праць, найважливіші з яких "До побудови теорії літературних стилів", "Поетика драми", "Проблема періодизації літературного процесу").
  14. Бунганич Петро (1918, с. Стропків, Словаччина - 1996, м. Пряшів, Словаччина; український мовознавець у Словаччині, доктор філології; був завідувачем кафедри української мови й літератури Кошицького університету; працював у різних україністичних комісіях Словацької Академії Наук та Кошицького університету; уклав “Slovensko-ukrajinsky slovnik”, автор кількох діалектологічних розвідок, переклав українською мовою ряд творів словацької літератури).
  15. Вакуленко Володимир (1972, с. Капитолівка, Харківська область - 2022, Харківська область; письменник, поет, перекладач, вікіпедист, лауреат численних літературних премій, громадський діяч, волонтер, учасник Революції Гідності, автор 13 книжок; був викрадений і вбитий російськими військовими під час окупації Ізюмщини). 
  16. Василенко Володимир (1937, Київ - 2023, Київ; дипломат, державний діяч, правник, провідний фахівець у галузі міжнародного права, зовнішньої політики і національної безпеки; працював над підготовкою та ухваленням Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”).
  17. Вільде Ірина (1907, Чернівці - 1982, Львів; письменниця, редакторка, громадська діячка, лауреатка Державної премії України імені Тараса Шевченка). 
  18. Вінграновський Микола (1936, Первомайськ, Миколаївська область - 2004, Київ; поет, прозаїк, кінорежисер, актор, сценарист, перший президент Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  19. Вовк Віра (1926, Борислав, Польська Республіка, нині Львівська область - 2022, Ріо-де-Жанейро, Бразилія; письменниця, літературознавиця, драматургиня, перекладачка, науковиця; учасниця літературної спілки Нью-Йоркська група; невтомна культуртрегерка українства, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка).
  20. Возний Теодозій (1928, с. Малосілки, Львівська область - 1992, Львів; мовознавець, вчений-славіст; вивчав словотвір дієслів, один з перших фахівців дослідження дитячого мовлення в Україні).
  21. Вишиваний Василь (1895, Лошинь, Хорватія - 1948, Київ; військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь династії Габсбурґів, полковник Легіону Українських січових стрільців).
  22. Гаврилишин Богдан (1926, Коропець, Тернопільська область - 2016, Київ; український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, співзасновник Всесвітнього економічного форуму в Давосі).
  23. Ганцов Всеволод (1892, Чернігів - 1979, Чернігів; мовознавець, лексикограф, член Харківської правописної комісії та автор розділу “Фонетика” у проєкті українського правопису (1926).
  24. Гаспринський Ісмаїл (1851, с. Улу-Сала, Таврійська губернія, нині Крим - 1914, Бахчисарай; великий кримськотатарський та тюркський просвітитель, письменник, педагог, культурний та громадсько-політичний діяч, засновник пантюркізму; був відомий як пропагандист сучасних ідей серед кримських татар та загалом тюрко-мусульманського світу, модернізатор традиційної ісламської культури).
  25. Гірник Олекса (1912, Богородчани, Івано-Франківська область - 1978, Канів, Черкаська область; дисидент, політв'язень, Герой України; символ боротьби та нескореності української нації; 21 січня 1978 р., у переддень 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою вчинив акт самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації України).
  26. Гирич Віра (1967 - 2022, Київ; журналістка, продюсерка “Радіо Свобода”).
  27. Глазовий Павло (1922, с. Новоскелюватка, Миколаївська область - 2004, Київ; поет-гуморист, сатирик, автор поеми «Слався, Вітчизно моя!», книжок сатири та гумору, видань для дітей).
  28. Головащук Сергій (1922, с. Соболівка, Житомирська область - 2013, Київ; мовознавець, словникар; автор праць з української лексикографії, правопису, культури мови).
  29. Голоскевич Григорій (1884, с. Супрунківці, Подільська губернія - 1935, Тобольськ, РРФСР; мовознавець, громадський діяч, член Української Центральної Ради, автор праць з діалектології Поділля та Правописного словника).
  30. Гончар Олесь (1918, с. Ломівка, нині Дніпро - 1995, Київ; письменник, літературний критик, перший лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, поборник української мови, який активно виступав проти її витіснення зі сфери освіти).
  31. Горбач Анна-Галя (1924, Бродина, Румунія - 2011, Райхельсгайм-Берфурт, Німеччина; літературознавиця, перекладачка, громадська і політична діячка, одна з найвідоміших і найактивніших особистостей в українському культурно-інтелектуальному світі діаспори).
  32. Горбач Олекса (1918, с. Романів, Львівська область - 1997, Райхельсгайм-Берфурт, Німеччина; філолог, славіст, україніст, педагог, видавець, професор університету Франкфурта над Майном, УВУ, УКУ в Римі, дійсний член НТШ).
  33. Грінченко Борис (1863, хутір Вільховий Яр, Харківська губернія - 1910, Оспедалетті, Італія; письменник, мовознавець, видавець, публіцист, педагог, етнограф, громадсько-політичний діяч, автор першого фундаментального словника української мови “Словарь української мови” (1907-1909), який налічував приблизно 68 тисяч слів).
  34. Гулак-Артемовський Петро (1790, Городище, Київська губернія, нині Черкаська область - 1865, Харків; письменник, науковець, перекладач, поет, байкар, другий після І.Котляревського основоположник літературної мови).
  35. Гуменна Докія (1904, м. Жашків, нині Черкаська область - 1996, Нью-Йорк, США; письменниця, членкиня ОУП «Слово», літературна спадщина становить понад 30 томів). 
  36. Гумецька Лукія (1901, с. Лівча, Польща - 1988, Львів; мовознавиця, авторка понад 100 наукових праць з лексикології, лексикографії та історії української мови; редакторка багатотомного видання “Дослідження і матеріали з української мови”; започаткувала перший в Україні осередок істориків-лексикографів львівської ономастичної школи; під керівництвом Л. Гумецької було видано перший фундаментальний “Словник староукраїнської мови XIV-XV століть”).
  37. Дзюба Іван (1931, с. Миколаївка, Донецька область - 2022, Київ; літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент, Герой України, академік, інтелектуал, другий Міністр культури України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, один з ключових представників покоління шістдесятників, знакова постать в українській літературі в питаннях утвердження національної ідеї).
  38. Дзендзелівський Йосип (1921, с. Мазурове, Миколаївська область - 2008, м. Ужгород; мовознавець, доктор філологічних наук, професор, яскрава постать в українському і слов’янському мовознавстві).
  39. Демський Мар'ян (1935, с. Липівці, Львівська область - 1995, Львів: мовознавець, професор, доктор філологічних наук; досліджував проблеми сучасної української мови, зокрема фразеології, історії українського мовознавства, діалектології; у співпраці з А. Бурачком та Б. Якимовичем автор першого українсько-російського “Словника для військовиків”).
  40. Денисюк Іван (1924, с.Заліси, Волинська область - 2009, Львів; літературознавець, франкознавець, фольклорист, педагог; доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка).
  41. Довгополий Артем (1994, Конотоп, Сумська область - 2022, біля Бахмута, Донецька область; поет, учасник російсько-української війни).
  42. Дончик Віталій (1932, Кременчук, Полтавська область - 2017, Київ; літературознавець, літературний критик, публіцист, історик української літератури, громадський і політичний діяч, академік НАН України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, знакова постать в українському літературознавстві, спрямованому на утвердження націоцентричних засад філологічної науки).
  43. Дорошенко Дмитро (1882, Вільно, Російська імперія, нині Вільнюс, Литва - 1951, Мюнхен, ФРН; літературознавець, історик, публіцист, бібліограф, політичний діяч, дипломат; засновник «Просвіти» на Катеринославщині, член Київського товариства старожитностей і мистецтв).
  44. Драч Іван (1936, с.Теліжинці, Київська область - 2018, Київ; поет, кіносценарист, перекладач, драматург, публіцист, державний та громадський діяч, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України; в період "хрущовської відлиги" був голосом духовного відродження України; завжди стояв на сторожі збереження й утвердження української мови).
  45. Дрозд Володимир (1939, с. Петрушин, Чернігівська область - 2003, Київ; український письменник, журналіст, редактор, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  46. Єфремов Сергій (1876, с. Пальчик, Київська губернія, нині Черкаська область - 1939, Володимир, Росія; український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, публіцист, історик літератури, академік Української академії наук, один із творців української журналістики). 
  47. Жиленко Ірина (1941, Київ - 2013, Київ; поетеса, дитяча письменниця, журналістка, мемуаристка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка).
  48. Жилко Федот (1908, с. Соловцовка, Росія - 1995, м. Пушкіно, Росія; український  мовознавець, діалектолог, лінгвогеограф, доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу діалектології Інституту мовознавства НАН України; розробив концепцію і керував підготовкою, редактор “Атласу української мови”).
  49. Жлуктенко Юрій (1915, с. Олександрівка, Катеринославська губернія, нині Дніпропетровська область - 1990, Київ; мовознавець, перекладознавець, педагог, перекладач, доктор філологічних наук, професор, іноземний член Фризької академії (Нідерланди); автор близько 190 друкованих праць, що справили визначальний вплив на формування в Україні цілих лінгвістичних напрямків, зокрема контрастивної лінгвістики, соціолінгвістики, лінгвістичної теорії перекладу. Жлуктенко першим з українських мовознавців системно досліджував мовне життя українців північноамериканської діаспори. Особливо вагомим є внесок Жлуктенка в становлення українського перекладознавства як окремої філологічної дисципліни. 
  50. Жовтобрюх Михайло (1905, с. Ручки, Полтавська область - 1995, м. Київ;  мовознавець, доктор філологічних наук, професор, визначна постать в історії філологічної науки, автор монографій “Мова української преси”, “Мова української періодичної преси”, “Українська граматика” тощо).
  51. Забіла Наталя (1903, Санкт-Петербург - 1985, Київ; письменниця, поетеса, перекладачка; авторка понад 200 книг, які вийшли накладом більше 5 мільйонів примірників; перша лауреатка літературної премії імені Лесі Українки).
  52. Загребельний Павло (1924, с. Солошине, Полтавська область - 2009, Київ; письменник, автор майже 20-ти романів (саме історичні романи принесли йому справжнє визнання і любов читачів), Герой України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка; був головним редактором «Літературної газети», з 1979 до 1986 р. очолював Спілку письменників України).
  53. Зарицький Микола (1921, смт Брацлав, Вінницька область - 2014, Київ; учений-мовознавець, педагог, спеціаліст у галузі загального мовознавства, словотвору, лексикології, історії української та інших слов'янських мов, психолінгвістики, лінгводидактики, теорії перекладу).
  54. Заїковський Сергій (1994, с.Драбів, Черкаська область - 2022, в районі села Лук’янівка, Київська область; історик, перекладач, публіцист, військовослужбовець, учасник російсько-української війни).
  55. Захарченко Василь (1936, с. Гутирівка, Полтавська область - 2018, Черкаси; письменник, журналіст, діяч українського руху опору 1960-1970-х років, безкомпромісний у відстоюванні української мови як державної).
  56. Зборовська Ніла (1962, с.Рубаний Міст, Черкаська область - 2011, Київ; літературознавиця, письменниця, одна із перших в українському літературознавстві досліджувала проблеми фемінізму, психоаналізу, постколоніалізму). 
  57. Зілинський Іван (1879, с. Красна (Коростенка), нині Польща - 1952, Прага, Чехословаччина; мовознавець, фольклорист, дослідник лемківських говірок, дійсний член НТШ; 1933 року опублікував “Карту українських говорів”, що стала вагомим внеском в українську діалектологію).
  58. Зінкевич Осип (1925, с. Малі Микулинці, нині у межах с. Потічок, Івано-Франківська область - 2017, Канада; літературознавець, видавець,  інтелектуал, подвижник, голова правління українського незалежного видавництва “Смолоскип”, член Вашинґтонського Комітету Гельсінкських Ґарантій для України, організатор і перший голова Музею-архіву українського самвидаву в Україні, упорядник “Енциклопедії дисидентського руху”).
  59. Зеров Микола (1890, с.Зіньків, Полтавська губернія - 1937, Сандармох, Карельська АРСР; поет, літературознавець, перекладач, літературний критик, полеміст, професор, лідер “неокласиків”, майстер сонетної форми; представник доби “Розстріляного відродження”).
  60. Іваничук Роман (1929, с. Трач, Івано-Франківська область - 2016, Львів; письменник, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, один з організаторів Товариства української мови імені Тараса Шевченка; провідними ідеями його творів є відродження історичної пам’яті, утвердження свободи, національної й культурної самобутності українського народу). 
  61. Івасюк Володимир (1949, Кіцмань, Чернівецька область - 1979, Львів; композитор-виконавець, мультиінструменталіст, поет, Герой України, один із основоположників української естрадної музики).
  62. Ірчан Мирослав (1897, с. П'ядики, Івано-Франківська область - 1937, урочище Сандормох, Карельська АРСР; справжнє ім'я Андрій Баб'юк; поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик; представник доби “Розстріляного відродження”).
  63. Йогансен Майк (1895, Харків - 1937, Київ; письменник, поет, перекладач, автор першого українського бестселлера, один із засновників ВАПЛІТЕ; представник доби “Розстіляного відродження”). 
  64. Йовенко Світлана (1945, Київ - 2021, Київ; поетеса, публіцистка, перекладачка, редакторка видавничих проєктів, завідувачка відділу поезії та критики журналу «Вітчизна»).
  65. Караванський Святослав (1920, Одеса - 2016, Балтимор, США; мовознавець, перекладач, журналіст; автор книжок  “Практичний словник синонімів української мови”, “Російсько-український словник складної лексики”, “Практичний словник синонімів української мови”, “Словник рим української мови”, “Секрети української мови”).
  66. Клименко Ніна (1939, Черкаси - 2018, Київ; мовознавиця, авторка понад 300 наукових праць; коло наукових інтересів: загальне мовознавство, україністика (словотвір, морфеміка), лексикологія, семасіологія, комп'ютерна лінгвістика, неоелліністика). 
  67. Кобилянський Броніслав  (1896, с. Хотимир, Івано-Франківська область - 1986, Львів; мовознавець, педагог, кандидат філологічних наук; проводив ряд наукових досліджень у галузі історії української мови, етимології, діалектології).
  68. Ковалик Іван (1907, с. Млинів, Польща - 1989, Львів; мовознавець, педагог, доктор філологічних наук, професор; займався питаннями загального мовознавства, історії мовознавства, історії фонології, лексикології і семасіології, термінології, лексикографії; досліджував мову Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника; автор створення на ґрунтовних наукових засадах монументального словника мови художніх творів Франка в умовах відсутності повного академічного видання усієї спадщини письменника).
  69. Колодій Віталій (1939, Первомайськ, Миколаївська область - 2016, Чернівці; поет, прозаїк, журналіст і перекладач).
  70. Коломиєць Авенір (1905, с. Городець, Рівненська область - 1946, Зальцбург, Австрія; поет, драматург, журналіст, редактор, видавець, театральний режисер; укладач шкільних підручників із мови та літератури).
  71. Комаринець Теофіль (1927, с. Передмірка, Тернопільська область - 1991, Львів; літературознавець, фольклорист, доктор філологічних наук, професор; займався дослідженням теорії та історії української літератури 18-20 століть, зокрема історія напрямів, методів, стилів і жанрів, українське бароко, творчість Т.Шевченка, І.Франка, С.Руданського, Лесі Українки, а також український фольклор).
  72. Корогодський Роман (1933, Київ - 2005, Київ; кінокритик, літературо- та кінознавець, активний учасник руху шістдесятників, автор понад 400 статей, один із засновників серії “Українська модерна література”).
  73. Королів-Старий Василь (1879 с. Ладин, нині – смт Ладин, Чернігівська область - 1941, Мельник, Чехія; письменник, публіцист, видавець, художник, громадський діяч; один із членів Української Центральної ради).
  74. Королева Наталена (1888, Сан-Педро де Карденья, Іспанія - 1966, Мельник, Чехія; українська письменниця іспано-польського походження, акторка, мистецтвознавиця, археологиня; на замовлення міністерства освіти Чехії уклала один з перших чесько-українських словників).
  75. Косач Юрій (1908, с. Колодяжне, Волинська область - 1990, Пассейк, штат Нью-Джерсі, США; поет, прозаїк, драматург, редактор, журналіст; один із засновників та головний редактор літературно-мистецького часопису “Обрії”; небіж Лесі Українки та онук Олени Пчілки).
  76. Косинка Григорій (1899, с. Щербанівка, Київська губернія - 1934, Київ; справжнє прізвище - Стрілець; письменник-новеліст, перекладач, представник доби “Розстріляного відродження”).
  77. Костецький Ігор (1913, Київ - 1983, Швайкгайм, Німеччина; письменник, аванґардний драматург, перекладач, організатор високоякісного видавництва «На горі», один з провідних українських літераторів та інтелектуалів ХХ ст).
  78. Коструба Петро (1903, с. Стара Ягільниця, Тернопільська область  - 1979, Львів; вчений-мовознавець, педагог; автор наукових статей, курсу лекцій “Фонетика сучасної української літературної мови”).
  79. Кочур Григорій (1908, с. Феськівка, Чернігівська губернія - 1994, Ірпінь, Київська область; поет, літературознавець, громадський діяч, перекладач, автор статей з теорії перекладу, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка). 
  80. Коцюбинська Михайлина (1931, Вінниця - 2011, Київ; літературознавиця, перекладачка, шістдесятниця, дисидентка, активна культурна і громадська діячка, інтелектуалка; лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка). 
  81. Кремінь Дмитро (1953, с. Суха, Закарпаття - 2019, Миколаїв; поет, публіцист, есеїст, перекладач, редактор; співзасновник Народного Руху, Товариства української мови імені Т.Шевченка, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  82. Кривцов Максим (1990, Рівне - 2024, Донецька область; поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, учасник російсько-української війни, автор збірки «Вірші з бійниці», яку український PEN визнав однією з найкращих українських книжок 2023 року).
  83. Крижанівський Степан (1911, Новий Буг, Миколаївська область - 2002, Київ; поет, перекладач, теоретик літератури, фольклорист).
  84. Кримський Агатангел (1871, Володимир, Волинська область - 1942, Костанай, Казахстан; всесвітньо відомий науковець, сходознавець, перекладач, історик, відомий поліглот (понад 60 мов), один з засновників Української академії наук, чиє ім'я в 1970-му році занесено до переліку видатних діячів світу ЮНЕСКО; дослідник розвитку української літературної мови, упорядник першого видання “Головних правил українського правопису”).
  85. Кузеля Зенон (1882, с.Поручин, Тернопільська область - 1952, Париж, Франція; мовознавець, бібліограф, фольклорист, історик, журналіст, етнограф, редактор, видавець, громадський діяч; автор праці “Історичний розвиток і сучасний стан українського словникарства”, редактор часописів “Українське Слово” та видань видавництв “Українська Накладня”, Ukrainische Kulturberichte). 
  86. Курбас Лесь (1887, Самбір, Львівська область - 1937, Сандармох, Карельська АРСР;  режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач,  реформатор театрального мистецтва, режисер театру «Березіль»). 
  87. Куліш Пантелеймон (1819 Вороніж, Чернігівська губернія, - 1897, хутір Мотронівка, Чернігівська губернія; письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії; активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії).
  88. Курило Олена (1890, м. Слонім, Білорусь - 1946; мовознавиця, авторка популярних підручників з української мови;  у 1918 році написала найпопулярніший на той час підручник – “Початкова граматика української мови” (ч. 1 – 2), що перевидавався 10 разів (до 1926 р.); працювала в Термінологічній комісії при Українському науковому товаристві, уклала “Російсько-український словничок медичної термінології”, “Словник української фізичної термінології (Проєкт)”, “Словник хемичної термінології (Проєкт)” та “Словник ботанічної номенклятури”). 
  89. Левитський Олекса (1872, Дашів, Київська губернія, нині Вінницька область - 1947, Москва; учений, педагог, перекладач, громадський діяч, директор Полтавського учительського інституту, організатор Полтавського історико-філологічного факультету).
  90. Лепкий Богдан (1872, хутір Кривеньке, Тернопільська область - 1941, м. Краків, Польща; педагог, прозаїк, поет, мистецтвознавець, літературознавець, критик, педагог ,перекладач, історик літератури, видавець, публіцист, громадсько-культурний діяч, художник).
  91. Лісовий Василь (1937, с. Старі Безрадичі, Київська область - 2012, Київ; філософ,  культуролог, політолог, громадський діяч, дисидент, політв'язень, організатор самвидаву в 1960-х роках). 
  92. Лишега Олег (1949, Тисмениця, Івано-Франківська область - 2014, Київ; поет, драматург, перекладач; був першим українським поетом, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад).
  93. Лубківський Роман (1941, с. Острівець, Тернопільська область - 2015, Львів; письменник, поет, перекладач, державний і громадський діяч, дипломат; дійсний член Острозького академічного братства, НТШ, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка; автор численних поетичних збірок і прозових творів, літературознавчих та публіцистичних книжок).
  94. Лукаш Микола (1919, Кролевець, Чернігівська губернія - 1988, Київ; перекладач, мовознавець, літературознавець, поліглот). 
  95. Лук'яненко Левко (1928, с. Хрипівка, Чернігівська область - 2018, Київ; політичний та громадський діяч, письменник, юрист, дисидент, співзасновник Української Гельсінської Групи, Герой України, автор Акту проголошення незалежності України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, розробник стратегії виведення України з-під влади Москви та зі складу СРСР шляхом референдуму на основі конституцій СРСР і УРСР та норм міжнародного права, відстоював національні права українців).
  96. Луцький Юрій (1919, с. Янчин, нині с. Іванівка, Львівська область - 2001, Торонто, Канада; літературознавець, літературний критик, славіст, видавець, перекладач, один із найплідніших дослідників творчості Пантелеймона Куліша на еміграції).
  97. Маланюк Євген (1897, Новоархангельськ, Херсонська губернія, нині Кіровоградська область - 1968, Нью-Йорк, США; поет, публіцист, мистецтвознавець, літературний критик; живучи в еміграції своєю творчістю сприяв відродженню української держави; вперше окреслив феномен малоросійства у своїй однойменній праці).
  98. Матвіїв Тарас (1989, с. В'язівне, Волинська область - 2020, поблизу с. Троїцького, Луганська область; журналіст, громадський діяч, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
  99. Мельничук Олександр (1921, с. Писарівка, Одеська область - 1997, Київ;  мовознавець, академік НАН України; керував підготовкою фундаментального семитомного “Етимологічного словника української мови”, створив школу українських етимологів. 
  100. Меньшов Олександр (1977, Херсон - 2023, поблизу села Кліщіївка, Донецька область; письменник, активіст, волонтер національної скаутської організації “Пласт”, військовослужбовець, учасник російсько-української війни).
  101. Метлинський Амвросій (1814, с. Сари, Полтавська губернія - 1870, Ялта; поет, етнограф, фольклорист, перекладач, видавець, професор Харківського та Київського університетів). 
  102. Міхновський Микола (1873, с. Турівка, Полтавська губернія - 1924, Київ; громадсько-політичний діяч, публіцист, адвокат, перший ідеолог самостійності України).
  103. Міяковський Володимир (1888, Ковель, Волинська область - 1972, Нью-Йорк, США; літературознавець, вчений-архівіст, дійсний член УВАН, професор, завідував будинком-музеєм Шевченка у Києві).
  104. Мисяк Ігор (1993, Львівська область - 2023, під Бахмутом, Донецька область; поет, прозаїк, автор роману “Завод”, активний учасник Революції Гідності, військовослужбовець, учасник російсько-української війни).
  105. Михальчук Кость (1841, с. Зозулинці, Вінницька область - 1914, Київ; мовознавець, етнограф, основоположник наукової української діалектології; утверджував право української мови і культури на безперешкодний розвиток; вперше здійснив систематичний опис українських діалектів на основі порівняльних матеріалів, одержаних після обстеження українських говірок за єдиною програмою, визначив діалектичне членування української мови, окреслив межі поширення трьох наріч - північного, південно-західного та південно-східного. Разом з етнографом П. Чубинським склав першу карту українських говорів). 
  106. Мишанич Олекса (1933, с. Ляховець, Закарпатська область - 2004, Київ; літературознавець, критик, фольклорист, науковець, член-кореспондент НАН України, керівник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України, фундатор української школи медієвістики; лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  107. Могилянська Ладя (1899, Чернігів - 1937, Москва; поетеса, в сталінському таборі редагувала табірну газету українською мовою “За нову людину”; представниця доби “Розстріляного відродження”).
  108. Мольнар Михайло (1930, Велика Чингава, Закарпатська область - 2006; Братислава, Словаччина; чеський і словацький літературознавець, україніст; пропагував українську літературу в Чехословаччині, кілька цінних праць присвятив українському фольклору – уклав і видав пісенник “Ukrajina v písních” / “Україна в піснях” та антологію народної і літературної творчості українців Чехо­словаччини “Ластівка з Пряшівщини”).
  109. Мушкетик Юрій (1929, с. Вертіївка, Чернігівська область - 2019, Київ; письменник, публіцист, літературний критик, громадський діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, очільник Національної спілки письменників України (1986 по 2001), Герой України (2009).
  110. Науменко Володимир (1852, Новгород-Сіверський, Чернігівська губернія - 1919, Київ; педагог, філолог, громадський діяч, журналіст, відстоював право українського народу на власну мову, учасник дискусії про самостійність української мови та літератури й про їхнє місце серед інших слов'янських мов). 
  111. Німчук Василь (1933, с. Довге, Закарпатська область - 2017, с. Довге, Закарпатська область; вчений-мовознавець, директор Інституту української мови, член-кореспондент НАН України; дослідив та видав низку визначних пам’яток української мови та літератури: “Пересопницьке Євангеліє”, “Євсевієве Євангеліє”, “Слово о полку Ігоревім”, “Київські глаголичні листки”. Під його керівництвом розроблено проєкт правопису 1999 року).
  112. Ніковський Андрій (1885, с. Малий Буялик, нині с. Іванове, Одеська область - 1942, Ленінград, Росія; літературознавець, мовознавець, журналіст, громадський і політичний діяч, міністр закордонних справ в уряді УНР; активно співпрацював з ВУАН як член комісії для складання словника живої української мови).
  113. Низовий Іван (1942, с. Рудка, Сумська область - 2011, Луганськ; письменник, поет, прозаїк, публіцист, журналіст, редактор, перекладач, громадський діяч; автор понад 100 збірок поезій, прози, публіцистики, перекладів, творів для дітей).  
  114. Нитченко Дмитро (1905, Зіньків, Полтавщина - 1999, Мельбурн, Австралія; український літературознавець, письменник, мемуарист, редактор, літературний дослідник, педагог, громадський діяч, що жив і працював у Австралії, засновник видавництва «Ластівка»).
  115. Овсієнко Василь (1949, с.Ставки, Житомирська область - 2023, Київ; філолог, публіцист, правозахисник, політв'язень радянських концтаборів, історик дисидентського руху, член Української Гельсінської Групи).
  116. Огієнко Іван (1882, Брусилів, Київська губернія, нині Житомирська область - 1972, Вінніпеґ, Канада; митрополит Іларіон, вчений-енциклопедист, мовознавець світового рівня, богослов, просвітитель та культурний діяч, палкий захисник української мови, автор “Десяти мовних заповідей свідомого громадянина”).
  117. Огнев'юк Віктор (1959, с.Вовчинець, Вінницька область - 2022, с. Шпитьки, Київська область; науковець, доктор філософських наук, професор, академік Національної академії педагогічних наук України, заступник міністра освіти та науки України (2000-2006), ректор Київського університету імені Бориса Грінченка).
  118. Осадчий Михайло (1936, с. Курмани, Сумська область - 1994, Львів; журналіст,  письменник, дисидент, політичний в'язень СРСР, один із засновників Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ).
  119. Павличко Дмитро (1929, с.Стопчатів, нині Івано-Франківська область - 2023, Київ; поет, перекладач, публіцист, кіносценарист, дипломат, літературний критик, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, Герой України, перший голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка, один з авторів Акта проголошення Незалежності України).
  120. Павличко Соломія (1958, Львів - 1999, Київ; письменниця, літературознавиця, перекладачка, професорка НУ “Києво-Могилянська академія”, авторка праць із теорії літератури та історії фемінізму, засновниця видавництва перекладної наукової літератури “Основи”).
  121. Параджанов Сергій (1924, Тбілісі, Грузія - 1990, Єреван, Вірменія; режисер, сценарист, композитор, художник, один з найяскравіших представників українського поетичного кіно, автор знакової для української культури стрічки “Тіні забутих предків”, народний артист України (посмертно), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (посмертно).
  122. Підмогильний Валер’ян (1901, Асканія-Нова, Катеринославська губернія, нині Херсонська область - 1937, Сандармох, Карельська АРСР; письменник, перекладач, засновник українського урбаністичного роману, один із найвизначніших прозаїків українського “Розстріляного відродження”; разом з Є. Плужником уклав російсько-український словник “Фразеологія ділової мови”).
  123. Плачинда Сергій (1928, хутір Шевченко, Кіровоградська область - 2013, Київ, літературний псевдонім Сергій Кожухар; письменник, публіцист, критик, журналіст, дослідник давньоукраїнської міфології, лауреат літературної премії ім. Івана Кошелівця; автор статті “А мова, як море”, якою у період так званої “перебудови” виступив на захист української мови).
  124. Подибайло Данило (1996, Донецьк - 2023, с. Кліщіївка, Донецька область; поет, музикант, волонтер, учасник російсько-української війни, Герой України (посмертно).
  125. Погрібний Анатолій (1942, с. Мочалище, Чернігівська область - 2007, Київ; літературознавець, письменник, критик і публіцист, політичний, культурний і громадський діяч, академік, доктор філологічних наук, професор; лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  126. Покальчук Юрій (1941, м. Кременець, Тернопільська область - 2008, Київ; письменник, перекладач, науковець, кандидат філологічних наук, голова міжнародного відділу Спілки письменників України; організатор і керівник музичного гурту “Вогні великого міста”).
  127. Поліщук Валер'ян (1897, с. Більче, нині - Рівненська область - 1937, Сандармох, Карельська АРСР; письменник, поет, літературний критик, публіцист, засновник літературної групи “Авангард”; представник доби “Розстріляного відродження”).
  128. Пономарів Олександр (1935, Таганрог - 2020, Київ; вчений-мовознавець, професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка, академік, заступник голови Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка; автор понад 250 наукових, науково-популярних та науково-публіцистичних праць з історії, стилістики й культури української мови, її відродження та утвердження як державної; укладач і редактор навчальних посібників і словників різних типів).
  129. Потебня Олександр (1835, Ромни, Сумська область - 1891, Харків; мовознавець, літературознавець, філософ, фольклорист, етнограф, педагог, публіцист, громадський діяч, автор багатьох фундаментальних праць, засновник новітньої лінгвістики – харківської лінгвістичної школи, його ім'я носить Інститут мовознавства НАН України в Києві).
  130. Пріцак Омелян (1919, с. Лука, Львівська область - 2006, Бостон, США; американський науковець українського походження, філолог, сходознавець, історик; співзасновник Міжнародної асоціації україністів, президент Міжнародного товариства з вивчення мов, культури й історії угро-фінських та алтайських народів; редактор багатьох наукових часописів).
  131. Плужник Євген (1898, Кантемирівка, Воронезька губернія - 1936, Соловецькі острови, Архангельська область, РРФСР; поет, драматург, перекладач, громадський діяч, політичний в’язень радянської влади, упорядник словника “Фразеологія ділової мови”).
  132. Рабій-Карпінська Софія-Євгенія (1908, Самбір, Львівська область - 1997, Макомбі, США; мовознавиця, дослідниця бойківських говірок).
  133. Редько Юліан (1905, с. Дернів, Львівська область - 1993, Львів; мовознавець, письменник, перекладач, доктор філологічних наук, почесний член НТШ, фахівець з української антропонімії, дослідник проблеми української ономастики).
  134. Річ Віра (1936, Лондон, Англія - 2009, Лондон, Англія; перекладачка української літератури англійською мовою; натхненниця багатьох міжнародних літературних проєктів у Великій Британії, серед найбільш вагомих перекладів - твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, неокласиків).
  135. Римарук Ігор (1958, с. М'якоти, Хмельницька область - 2008, Львів; поет, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002); президент Асоціації українських письменників; головний редактор журналу “Сучасність”).
  136. Руданський Степан (1833 с. Хомутинці, Подільська губернія, нині Вінницька область - 1873, Ялта; поет, перекладач античної літератури, автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику). 
  137. Руденко Микола (1920, с. Юр'ївка, Луганська область - 2004, Київ; письменник, автор науково-фантастичних, філософських та поетичних творів, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України).
  138. Рудницький Михайло (1889, Підгайці, Тернопільська область - 1975, Львів; літературний критик, літературознавець, письменник, поет, перекладач, член поетичного угрупування “Молода Муза”, дійсний член НТШ, доктор філософії, професор Львівського університету, випускник Сорбонни (Франція) і Львівського університету).
  139. Рудницький Ярослав (1910, Перемишль, Польща - 1995, Монреаль, Канада; український канадський славіст, мовознавець, науковий і громадський діяч, літературознавець, фольклорист; заснував відділ україністики в Манітобському університеті, дійсний член Наукового товариства імені Т.Шевченка, член-засновник Української вільної академія наук у Канаді та її президент (1955–1969), голова Української наукової ради, президент Української Могилянсько-Мазепинської Академії з 1978, голова Уряду Української Народної Республіки в екзилі (1980–1989), ініціатор створення кафедри українознавчих студій в Австралії, започаткував українознавчі курси в різних університетах Австралії; заступник голови Міжнародного комітету спеціальної ономастики при ООН (1972). Як член Канадської федеральної королівської комісії для справ двомовності й двокультурності у Канаді (1968–1971) відстоював конституційне визнання мов української та інших національних меншостей у Канаді на території з 10 % або більше даного населення). 
  140. Руф Юрій (1980, с.Бережани, Тернопільська область - 2022, в районі міста Попасна, Луганська область; справжнє ім’я - Юрій Дадак; поет, видавець, сценарист, громадський діяч, засновник концептуального літературного проєкту “Дух Нації”, учасник російсько-української війни).
  141. Садовський Микола (1856, Кам'яно-Костувате, Херсонська губернія, нині Миколаївська область - 1933, Київ; актор, режисер, громадський діяч, корифей українського побутового театру).
  142. Саксаганський Панас (1859, с. Кам'яно-Костувате, Херсонська губернія, нині Миколаївська область - 1940, Київ; актор, режисер, драматург, педагог школи Марка Кропивницького, один з корифеїв українського побутового театру).
  143. Салига Тарас (1942, с. Вікторів, Івано-Франківська область - 2023, Львів; письменник, журналіст, літературознавець, публіцист, літературний критик, науковець, громадський діяч; доктор філологічних наук, професор, професор кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка; професор Українського Вільного Університету у Мюнхені).
  144. Самійленко Володимир (1864, Великі Сорочинці, Полтавська губернія - 1925, Боярка, Київська область; поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач).
  145. Самчук Улас (1905, Дермань, Рівненська область - 1987, Торонто; український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП «Слово». Входив до складу ОУН). 
  146. Сверстюк Євген (1927, с. Сільце, Волинська область - 2014, Київ; публіцист, філософ, правозахисник, один з фундаторів ініціативи “Першого грудня”, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, президент українського ПЕН-клубу, автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву 1960-х років “З приводу процесу над Погружальським”).
  147. Свідзинський Володимир (1885, с. Маянів, Подільська губернія, нині - Вінницька область - 1941, с.Непокрите, Харківська область; поет, перекладач, представник доби “Розстріляного відродження”).
  148. Світлична Надія (1936, с. Половинкине, Луганська область - 2006, Матаван, США; правозахисниця, публіцистка, журналістка; редакторка-укладачка «Вісника репресій в Україні» (США), лауреатка Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  149. Світличний Іван (1929, с. Половинкине, Луганська область - 1992, Київ; літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, правозахисник, один із лідерів українського опозиційного руху 1960-1980-х, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1994).
  150. Семенко Михайль (1892, с. Кибинці, Полтавська губернія - 1937, Київ;  поет, редактор, основоположник і теоретик українського футуризму, організатор футуристичних угруповань; представник доби “Розстріляного відродження”).
  151. Сеник Ірина (1926, Львів - 2009, Борислав, Львівська область; поетеса, активна громадська діячка, дисидентка; стояла біля витоків визвольного руху, була зв'язковою Р. Шухевича).
  152. Сімович Василь (1880, с. Гадинківці, Тернопільська область - 1944, Львів; мовознавець, філолог, культурний діяч, дійсний член НТШ; поєднував ідеї структуралізму з потебнянським підходом до мови як вияву духовності нації). 
  153. Сиваченко Микола (1920, с. Ямпіль, Черкаська область - 1988, Київ;  літературознавець, фольклорист, директор Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР (з 1964). Залишив помітний слід в українській гуманітаристиці, один із фундаторів української текстології, як фундаментальної галузі літературознавства. У радянський час за свою наукову діяльність, заґрунтовану на національних літературних взірцях, зазнавав цькувань і дискримінації).  
  154. Сивокінь Григорій (1931, с. Артемівка, Полтавська область - 2014, Полтава; літературознавець, член-кореспондент НАН України).
  155. Симоненко Василь (1935, с. Біївці, Полтавська область - 1963, Черкаси; поет, журналіст, один із найяскравіших представників шістдесятництва; його твори були голосом покоління, що пробуджували від рабської сплячки й будили національну свідомість). 
  156. Синявський Олекса (1887, с. Андріївка, Таврійська губернія, нині Запорізька область - 1937, Київ; мовознавець, педагог, фактичний редактор остаточного тексту “Українського правопису” (1927); автор численних праць з фонетики, граматики, діалектології, культури й історії української мови; ініціатор укладання словника мови Т. Шевченка).
  157. Скальд Сергій (1979, м. Чернівці - 2022, Маріуполь, Донецька область; справжнє ім’я - Сергій Баламутовський; поет, громадський активіст, учасник Революції Гідності, учасник російсько-української війни).
  158. Скляренко Віталій (1937, с. Новомиколаївка, Кіровоградська область - 2020, Київ; мовознавець, славіст, доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент, академік НАН України; був директор Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України в 1996–2017 рр.; автор понад 170 наукових праць з історичної акцентології, етимології, історії української мови; співавтор і співредактор семитомного “Етимологічного словника української мови”).
  159. Скоропадський Павло (1873, Вісбаден, Німеччина - 1945, Меттен, Німеччина; видатний політичний, громадський та військовий діяч, Гетьмана Української Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 року); за доби Скоропадського українська мова офіційно почала впроваджуватися на всіх рівнях).
  160. Скуратівський Василь (1939, хутір Забуда, Житомирська область - 2005, Київ; народознавець, письменник, журналіст, видавець, етнограф, фольклорист, видавець).
  161. Скунць Петро (1942, Міжгір'я, Закарпатська область - 2007, Ужгород; поет, фольклорист, краєзнавець, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, яскравий представник покоління шістдесятників, один із організаторів Закарпатського обласного осередку Всеукраїнського товариства української мови, редактор першої на Закарпатті незалежної газети “Карпатська Україна”). 
  162. Слабошпицький Михайло (1946, с. Мар'янівка, Черкаська область - 2021, Київ; літературознавець, публіцист, популяризатор знань з українського літературознавства, засновник міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика, ініціатор всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, один із найкращих письменників і літературних критиків сучасності; лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка).
  163. Сліпак Василь (1974, Львів - 2016, с. Луганське, Донецька область; всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції гідності та бойових дій на сході України, Герой України (2017, посмертно).
  164. Смаль-Стоцький Степан (1859, с. Немилів, Львівська область - 1938, Прага, Чехословаччина; мовознавець, педагог, літературознавець; уклав першу шкільну граматику української мови (4 видання: 1893, 1907, 1922 і 1928); завдяки його заходам введено (1893 р.) фонетичний правопис у середніх школах Буковини).
  165. Смеречинський Сергій (1892, с. Велика Мечетня, Подільська губернія, нині Миколаївська область - 1954 с.Зимовне, Белгородська область; мовознавець, філолог, поет, перекладач, архівіст, бібліограф; досліджував синтаксис української мови, пропагував вживання народно-мовних синтаксичних конструкцій в усіх стилях, зокрема й публіцистично-наукових).
  166. Смотрицький Мелетій (1577, Смотрич, нині Хмельницька область - 1633, Дермань, нині Рівненська область; письменник, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов, автор «Граматики слов'янської»).
  167. Сокульський Іван (1940, хутір Червоний Яр, Дніпропетровська область - 1992, Дніпропетровськ; поет, публіцист, правозахисник, громадсько-політичний діяч, дисидент, багаторічний політв'язень радянського режиму, член Української Гельсінської групи).
  168. Сопілка Мирослава (1897, с. Винники, Львівська область - 1937, Київ; справжнє ім'я Юлія Мисько-Пастушенко; письменниця, поетеса, одна з співзасновників літературного об’єднання західноукраїнських письменників “Горно”; представниця доби “Розстріляного відродження”).
  169. Субтельний Орест (1941, Краків, Польща - 2016, Торонто, Канада; канадський історик українського походження, професор кафедри історії та політичних наук Йоркського університету (Торонто), доктор філософії; першим показав західному читачеві нерадянський підхід на історію Української держави).
  170. Стефаник Василь (1871, Русів, тепер Івано-Франківська область - 1936, Русів, Івано-Франківська область; письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик, посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії).
  171. Стецько Ярослава (1920, с. Романівка, Тернопільська область - 2003, Мюнхен, Німеччина; політична діячка, журналістка; співорганізаторка Червоного Хреста УПА, жіночої мережі та юнацтва ОУН, Антибільшовицького блоку народів).
  172. Стецько Ярослав (1912, Тернопіль - 1986, Мюнхен, Німеччина; політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН, третій голова ОУНР,  один із найвідоміших провідників українського націоналізму ХХ століття).
  173. Стус Василь (1938, с. Рахнівка, Вінницька область - 1985, Перм, РРФСР; поет, перекладач, публіцист, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, Герой України (посмертно).
  174. Танюк Лесь  (1938, с. Жукик, Київська область - 2016, Київ; режисер театру і кіно, театральний критик, перекладач, сценарист, публіцист, перекладач українською творів світового значення з німецької, англійської, французької мов, політичний та громадський діяч, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, голова Всеукраїнського комітету з підготовки суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітаризму “Нюрнберґ-2”; завжди говорив про необхідності захищати українську мову). 
  175. Тимченко Євген (1866, Полтава - 1948, Київ; мовознавець, перекладач, поліглот, академік, автор численних праць з історії української мови, граматики, фонетики, діалектології, а також шкільних підручників, склав прототип “Історичного словника української мови”).
  176. Тихий Олекса (1927, хутір Їжевка, Донецька область - 1984, Перм, РРФСР; публіцист, мовознавець, педагог, правозахисник, палкий поборник української мови, послідовний й безкомпромісний берець з насильницькою русифікацією, співзасновник Української Гельсінської групи).
  177. Ткаченко Орест (1925, Харків - 2021, Київ; мовознавець, член-кореспондент НАН України, фахівець із українського, слов'янського, фінно-угорського і загального мовознавства та соціолінгвістики; творець зіставно-історичного методу, завданням якого є з'ясування історичного підґрунтя подібностей між спорідненими та неспорідненими мовами; автор статей з української етимології, лексикології та словотвору).
  178. Тобілевичів родина (український старовинний шляхетський рід литовсько- білоруського та польського походження; представники родини Тобілевичів зробили значний особистий внесок у відродження національної ідентичності нашого народу і культурно-мистецького розвитку національного українського реалістичного професійного театру).
  179. Тютюнник Григір (1931, Шилівка, Полтавська область - 1980, Київ; письменник-прозаїк, перекладач, педагог; лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (посмертно). 
  180. Фішбейн Мойсей (1946, Чернівці - 2020, Київ; поет, перекладач єврейського походження, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського ПЕН та Національної спілки письменників України).
  181. Хасевич Ніл (1905, с. Дюксин, Рівненська область - 1952, с. Сухівці, Рівненська область; художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член ОУН і УГВР).
  182. Хвильовий Микола (1893, Тростянець, Харківська губернія, нині - Сумська область - 1933, Харків; справжнє прізвище - Фітільов; письменник, публіцист, літературний критик, лідер літературної дискусії 1925-1928 рр., один з найяскравіших представників “Розстріляного Відродження”).
  183. Цегельський Лонгин (1875, Кам'янка-Бузька, Львівська область - 1950, Філадельфія, США; громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець).
  184. Чарнецький Степан (1881, с. Шманьківці, Тернопільська область - 1944, Львів; поет, перекладач, журналіст, фейлетоніст, театрально-музичний критик, громадський діяч, актор, режисер театру “Руська бесіда”, автор неофіційного гімну українців „Ой у лузі червона калина...”).
  185. Чендей Іван (1922, смт. Дубове, Закарпатська область - 2005, Ужгород, Закарпатська область; блискучий прозаїк, кіносценарист, журналіст, фольклорист, перекладач, співзасновник Народного Руху та PEN-Ukraine, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, автор сценарію всесвітньовідомого фільму С.Параджанова “Тіні забутих предків”).
  186. Чижевський Дмитро (1894, Олександрія, нині Кіровоградської області - 1977, Гайдельберг, ФРН; науковець-енциклопедист; культуролог-славіст, філософ, літературознавець, релігієзнавець, лінгвіст, дослідник української і слов'янської літератур, історії культури, філософії, релігійної думки й слов'янської духовності).
  187. Чикаленко Євген (1861, с. Перешори, Одеська область - 1929, Подєбради, Чехословаччина; громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист, один з ініціаторів скликання Центральної Ради).
  188. Чорновіл В’ячеслав (1937, смт. Єрки, Черкаська область - 1999, Бориспіль, Київська область; політичний й державний діяч, публіцист, дисидент, один з лідерів українського правозахисного руху; людина, яка назавжди увійшла до новітньої історії як незламний борець за Незалежність України; завжди стояв на сторожі України, нашої рідної мови, культури, духовності, державного суверенітету; лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка).
  189. Чорногуз Олег (1936, с. Іванів, Вінницька область - 2022, Вінниця; письменник, журналіст, редактор журналів “Перець” та “ВУС”, автор першого українського сатиричного роману).
  190. Чубай Грицько (1949, с. Березини - 1982, Львів; поет, перекладач, художник, мистецтвознавець, один із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1960-1980-х років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису «Скриня» (1971).
  191. Чубинський Павло (1839, Бориспіль - 1884, Київ; фольклорист, вчений-етнограф, поет, правознавець, журналіст, громадський діяч, активний учасник українського національного руху, автор поетичного тексту Державного Гімну України).
  192. Чучка Павло (1928, с. Баранинці, Закарпатська область - 2016, Ужгород, Закарпатська область; мовознавець, доктор філологічних наук, професор; автор праць “Вступ до слов'янської філології”, “Антропонімія Закарпаття”, монографії “Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник”, один з укладачів і редакторів “Угорсько-українського словника”).
  193. Шалата Михайло (1937, с. Бертишів, Львівська область - 2020, Дрогобич, Львівська область; літературознавець, письменник, громадський діяч, педагог, поет, критик, кандидат філологічних наук, професор Дрогобицького педагогічного університету, засновник Дрогобицької “Просвіти”).
  194. Шаповал Микита (1882, с. Сріблянка, Донецька область - 1932, Ржевниці, Чехословаччина; політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, член Центральної Ради, секретар Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині; співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі).
  195. Шевельов Юрій (1908, Харків - 2002, Нью-Йорк, США; українсько-американський славіст-мовознавець німецького походження, літературознавець, культуролог, публіцист, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміграції; лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка).
  196. Шило Гаврило (1910, с. Дерев'яне, Рівненська область - 1998, Львів;  мовознавець, діалектолог, лексикограф, доктор філологічних наук, професор Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка; підготував “Лінгвістичний атлас говорів Наддністрянщини” і ”Наддністрянський регіональний словник”).
  197. Шкурупій Ґео (1903, с. Тягиня, Бессарабська губернія - 1937, Ленінград; справжнє ім'я Георгій Данилович; письменник, кіносценарист, журналіст; один з лідерів українського літературного авангарду; редактор ВУФКУ; представник доби “Розстріляного відродження”).
  198. Шульгин Олександр (1889, с. Софине, Полтавська область - 1960, Париж, Франція; громадсько-політичного діяч, історик, публіцист, дипломат, один з провідних діячів Української революції 1917-1921 років, перший міністр закордонних справ УНР, професор Українського вільного університету в Празі; боронив українські інтереси на міжнародній арені, виступав проти сталінського терору в радянській Україні; “Україна, коли стане вільною, мусить увійти до складу Європейського Союзу, оскільки він буде існувати”, - сказав він ще у 1930 році, задовго до початку створення Євросоюзу). 
  199. Штець Микола (1932, с. Габура, Словаччина - 2019, Пряшів, Словаччина; український мовознавець зі Східної Словаччини, дослідний діалектів тa літературної мoву руcинів-укрaїнців Пряшівщини і їx кoнтaктів з cуcідніми мoвaми тa діaлeктaми). 
  200. Ющук Іван (1933, с. Чорників, Волинська область - 2021, Київ; мовознавець, літературознавець, перекладач, активний громадський діяч, професор; автор 20 новаторських підручників з української мови для середніх та вищих шкіл, за якими вчитиметься ще не одне покоління українців; боровся за чистоту мови, утвердження українського слова, популяризацію державної мови серед молоді). 
  201. Яворівський Володимир (1942,  с. Теклівка, Вінницька область - 2021, Київ; письменник, громадсько-політичний діяч, журналіст, співзасновник Народного Руху України, лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка, голова Шевченківського комітету, безпосередній учасник конституційного процесу, поборник всього українського: захищав мову, літературу, культуру).
  202. Янів Ян (1888, с. Мошківці, Івано-Франківська область - 1952, Краків, Польща; польський філолог, доктор філологічних, член Польської академії наук; наукові зацікавлення полягали здебільшого в дослідженні українських текстів 16-17 століть та порівнянні їх з польськими, і в українській діалектології Галичини; автор багатьох праць з польського, чеського та українського мовознавства). 
  203. Яременко Порфирій (1910, Львів - 1989, Львів; історик української літератури, педагог, професор Дрогобицького університету ім. І. Франка, автор низки монографій та статей; сфера зацікавлення – українська полемічна література).  
  204. Яцик Петро (1921, с. Верхнє Синьовидне, Львівська область - 2001, Торонто, Канада; канадський підприємець українського походження, відомий меценат, філантроп, який ще до незалежности України підтримував численні українознавчі наукові проєкти, засновник Міжнародного благодійного фонду “Ліга українських меценатів, справжній поборник національної української ідеї, ініціатор проведення в Україні першого мовного конкурсу серед молоді).

 

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux