Національна освіта проходить найстрашніші випробування в новітній історії. Десятий рік війни, пошрамований світовою пандемією, калічить одинадцятий поспіль навчальний рік, а з тим і мільйони вільних, сміливих і незламних  громадян української держави. 

За даними Офісу Генерального Прокурора російські злочинці тільки за час повномасштабного вторгнення вбили 503 дитини, поранили 1117, а викрали до рф ще більше. Статистика принижень, катувань і вбивств учителів вельми кричуща також. Крім того, Міносвіти зафіксувало 3750 закладів освіти, які постраждали від бомбардувань та обстрілів. 361 з них зруйновано повністю. А те, що зараз в тимчасовій окупації, страшніше за пекло. Наслідки геноциду українського народу російськими виродками засуджені світовою спільнотою. 

Тож кожен педагог, наші діти, які під щоденними обстрілами, в підвалах чи на вулиці, на руїнах шкіл чи в темряві продовжують вчити і навчатися, викликають гордість, захоплення і повагу. Словом, як і ті вчителі та школярі на окупованих територіях, котрі в підпіллі, ризикуючи життям, продовжують освітній процес рідною мовою, бережуть національну пам’ять, підтримують дух і віру на краще. Нелегко і тим юним співвітчизникам, які вимушено перебувають за кордоном.

“З відданістю Україні в серці” - така цьогорічна тема першого уроку. Вірю, що буде наголошено на питаннях національної єдності та гідності, непохитності утвердження української як мови героїв, важливості знань і навичок задля безпеки і захисту кожного, питаннях зміцнення і розвитку держави. Такими ж мають бути дії всіх учасників освітнього процесу, загартованих вогнем і мечем, які невпинно наближають нашу перемогу.

Українська освіта - ключ до майбутнього. Освічена і сильна, об’єднана цінностями, громадянськими обов’язками та відповідальністю нація - запорука нашої єдності, незламності та перемоги. 

Віримо в ЗСУ!

Слава Україні!