День української писемності та мови - свято, яке єднає історію й сучасність, духовність і державність, слово і боротьбу.
Сьогодні, коли росія намагається стерти український голос із карти світу, наша мова - це фортеця, що тримає нас у найтемніші часи. І так було завжди. Протягом століть українська вистояла перед заборонами, переслідуваннями та спробами знищення. Вистоїть і тепер, бо в ній закладена наша воля.
Мова - це відповідальність кожного. Це зброя в тилу, якою ми захищаємо свій простір, своїх дітей, свою державу. І ми не дозволимо її відібрати.
Україна вже заплатила надто високу ціну за право бути собою. Тисячі життів віддано на фронті й у мирних містах і кожне з них доводить: наша мова не продається і не здається.
Дякую всім, хто береже, розвиває, вчить і передає українську - письменникам, освітянам, журналістам, науковцям, військовим, батькам, діаспорі, кожному з вас.
Нехай цей день нагадує нам: мова - це жива ланка у тисячолітньому ланцюгу української історії. Її потрібно не просто знати - її треба любити й боронити, як і Батьківщину. Бо в ній - наше минуле, сьогодення і майбутнє.
Зі Святом!