На День Конституції згадаймо історичне рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2021 року №1-р/2021, яким визнано конституційність Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Цей документ став фундаментальним опертям в утвердженні української мови як державної та захисті національних інтересів. 

Висновки, що містяться в рішенні, надають вичерпні відповіді на питання, якими маніпулювала злочинна російська пропаганда. Не втративши своєї актуальності, тут містяться переконливі аргументи для перемовин в процесі підготовки до набуття Україною членства в Європейському Союзі.

Як відомо, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) нещодавно висловила свої зауваження щодо Закону України “Про національні меншини (спільноти)”, які, серед іншого, стосуються положень мовного Закону.

В рішенні КСУ подається обґрунтування того, що згадка про російську мову в статті 10 Конституції не надає цій мові жодного “привілейованого” становища у порівнянні з іншими мовами національних меншин, “оскільки це суперечило б принципові заборони дискримінації в такій площині юридичного регулювання, як національний режим розвитку, використання й захисту мов національних меншин”.

Тут також містяться відповіді щодо можливого, на думку Венеціанської комісії, обмеження мовним Законом прав на навчання мовами національних меншин: “функціонування державної мови й використання мов національних меншин як реалізацію їхніх прав не можна протиставляти одне одному. Держава має забезпечити рівні права в оволодінні державною мовою - що для осіб, які належать до титульної нації, що для представників національних меншин - з огляду на роль і функцію державної мови як лінгвального інтегратора”.

Водночас Конституційний Суд України наголосив на необхідності повноцінного оволодіння державною мовою національними меншинами, які проживають в Україні: “Держава повноважна, установлюючи якнайсуворіші вимоги щодо повноцінного оволодіння державною мовою… Модель освіти має забезпечувати таку пропорцію застосування мови національної меншини та державної мови як мов навчання, коли, з одного боку, досягається мета збереження особами, що належать до національної меншини, своєї самобутності, а з другого – не завдається шкоди повноцінному оволодінню державною мовою задля задоволення потреб таких осіб повноцінно брати участь у суспільному житті та демократичних процесах”.

Стосовно виокремлення “кримськотатарської мови” з-поміж інших мов корінних народів та національних меншин, на чому, серед іншого, наголошує і Венеціанська комісія, КСУ зробив висновок, в якому вважає юридично необґрунтованим твердження про те, що в мовному Законі "вибіркове використання та вибірковий захист мови одного корінного народу" - кримськотатарського - спричиняє "порушення прав і свобод усіх інших корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні”.

Також КСУ вважає, що наявний у мовному Законі підхід, в межах якого диференційовано застосування мов національних меншин України, що належать до офіційних мов Європейського Союзу та мов національних меншин України, що не є офіційними мовами Європейського Союзу, має конституційну основу: “Приписи Закону, які дають змогу застосовувати в певних ділянках суспільного життя мови національних меншин, що водночас є офіційними мовами Європейського Союзу, слід розглядати як інструмент просування України до цінностей єдиної Європи та можливої в майбутньому участі України в її подальшому формуванні.”

Загалом Конституційний Суд України вважає, що “законодавче врегулювання, метою якого є утверджувати українську мову як державну, захищає також і демократичний лад нашої держави, а дібрані законодавцем засоби в рамках застосованого в Законі про державну мову диференційованого підходу є домірними легітимній меті, що її переслідувано в Законі”.

“Конституційний Суд України детально надав відповіді на попередні зауваження Венеціанської комісії щодо законів про освіту та про державну мову, які значною мірою збігаються із останніми рекомендаціями стосовно закону про національні спільноти”, - зазначає Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. 

За словами Уповноваженого, юридично обґрунтовані аргументи, що містяться в історичному рішенні КСУ щодо конституційності мовного Закону, написаному під час війни, украй важливі і цінні.

Нагадаємо, що Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним і таким, що не може бути оскарженим.