У місцях компактного проживання угорської та румунської національних спільнот Закарпатської області загалом дотримуються вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", а українська мова функціонує в усіх досліджуваних сферах суспільного життя.
Про це свідчать результати комплексного виїзного моніторингу, проведеного Секретаріатом Уповноваженого із захисту державної мови в межах річного Плану моніторингу на 2026 рік.
Моніторингові заходи відбувалися з 16 по 19 червня в містах Берегове та Тячів, селищах Вилок і Солотвино, а також селах Пийтерфолво, Неветленфолу, Нижня Апша, Біла Церква та Середнє Водяне. Мета моніторингу - вивчення особливостей функціонування державної мови, визначення проблемних питань та напрацювання рекомендацій щодо посилення мовної інтеграції представників національних спільнот із одночасним збереженням їхньої мовної та культурної самобутності.
Моніторинг стосувався виключно виконання вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у діяльності територіальних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, закладів охорони здоров'я, культури, об'єктів транспорту, поштового зв'язку, а також суб'єктів господарювання, які здійснюють обслуговування споживачів.Відповідно до затвердженої програми моніторингу освітній процес не був предметом дослідження.
За результатами моніторингу вищий рівень функціонування державної мови зафіксовано в містах Берегове і Тячів, а також у туристично привабливих населених пунктах.
Під час моніторингу було зафіксовано окремі випадки порушення вимог законодавства про державну мову у сфері інформації для загального ознайомлення, реклами, обслуговування споживачів, використання комп'ютерних програм та під час виконання службових обов'язків окремими посадовими особами.
"Держава захищає право кожного на збереження власної мовної та культурної ідентичності. Водночас вільне володіння державною мовою розширює можливості представників національних спільнот, забезпечуючи рівний доступ до освіти, роботи, державної служби та інших публічних сфер. Це запорука повноцінної інтеграції в суспільне життя та є одним із ключових чинників згуртованості українського суспільства при безумовному збереженні мовної й культурної самобутності кожної національної спільноти. Мова об’єднує", - підкреслила Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська, коментуючи результати моніторингу.
За результатами моніторингу сформовані такі рекомендації органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо забезпечення функціонування української мови в громадах із значною кількістю угорського та румунського населення:
1. Провести системну інформаційно-просвітницьку роботу в громадах компактного проживання національних меншин щодо вимог законодавства про державну мову та відповідальності за їх порушення, ролі української мови як державної та її статусу мови міжетнічного спілкування, зокрема її значення для реалізації конституційних прав громадян, доступу до освіти, професійного розвитку, державної служби, отримання адміністративних послуг та повноцінної участі в суспільному житті України.
2. Провести додаткове обстеження публічного простору та вжити дієвих заходів для виконання в громадах вимог Закону, зокрема щодо зовнішньої реклами, інформації для загального ознайомлення та у сфері обслуговування споживачів.
3. Сприяти розвитку внутрішнього туризму в громадах компактного проживання національних меншин як одного з інструментів розширення міжрегіональної взаємодії, економічного розвитку територій та природного розширення сфер практичного використання державної мови. Підтримати створення нових туристичних маршрутів, розвиток екологічного, гастрономічного й етнокультурного туризму, а також запровадження грантових і фінансових програм для розвитку малого туристичного бізнесу. Такі заходи сприятимуть збільшенню кількості комунікативних ситуацій, у яких використання української мови є природною професійною потребою, водночас забезпечуючи популяризацію культурної спадщини та традицій національних меншин.
4. Сприяти реалізації міжрегіональних програм дитячих та молодіжних обмінів, літніх таборів, освітніх, культурних і спортивних заходів за участю дітей та молоді з громад компактного проживання національних меншин і представників інших регіонів України. Такі заходи сприятимуть розширенню мовної практики, формуванню сталих міжрегіональних зв'язків, кращому пізнанню культурного різноманіття України та природному використанню української мови як мови спілкування між молодими людьми з різних областей.
5. Підтримати створення та діяльність україномовних розмовних клубів, тематичних гуртків, читацьких клубів, кіноклубів, дискусійних майданчиків та інших форм неформального спілкування для дорослого населення в громадах компактного проживання національних меншин. Їх функціонування сприятиме розширенню мовної практики, розвитку комунікативної впевненості та природному використанню української мови у повсякденному житті.
6. Забезпечити бібліотеки україномовною літературою, насамперед виданнями, що входять до шкільної програми, а також сучасними художніми та науково-популярними творами для дорослої аудиторії. Недостатнє оновлення фондів україномовною літературою обмежує можливості повноцінного доступу мешканців громад до сучасного українського культурного та освітнього продукту.
7. Сприяти організації культурно-мистецьких заходів, фестивалів, творчих зустрічей та інших публічних подій із залученням відомих українських виконавців, діячів культури, медіаособистостей та лідерів думок, які використовують українську мову у своїй професійній діяльності. Проведення таких заходів у громадах компактного проживання національних меншин сприятиме підвищенню престижу української мови, формуванню позитивних мовних практик, розширенню україномовного культурного простору та природному залученню населення до використання державної мови у сфері дозвілля.
8. Рекомендувати органам місцевого самоврядування розробити (оновити) місцеві програми сприяння функціонуванню української мови як державної, адаптовані до мовної ситуації відповідної громади. Програми мають бути орієнтовані не лише на виконання вимог законодавства, а й на створення природного україномовного середовища, збільшення можливостей для мовної практики, популяризацію української культури та читання, підтримку внутрішнього туризму, молодіжних обмінів, культурно-мистецьких проєктів і громадських ініціатив, що сприятимуть посиленню ролі української мови як мови суспільної інтеграції та міжетнічного спілкування.