Щороку 12 січня - День українського політв’язня, яким вшановуємо тих, хто завжди був на боці правди, гідності та свободи. Відстоюючи національні інтереси, вони своєю жертовністю та боротьбою відроджували омріяну поколіннями борців Незалежність України. 

Їх переслідували, кидали до в’язниць, піддавали тортурам і катуванням, застосовували “каральну психіатрію”. Згадаймо Василя Стуса, Івана Світличного, Ігоря Калинця, Євгена Сверстюка, Зіновія Антонюка, Данила Шумука, В'ячеслава Чорновола, Левка Лук’яненка, Михайла Осадчого, Петра Григоренка, Миколу Руденка, Івана Геля, всіх, хто поклав своє життя на олтар нації.

“Що мене штовхало? Мене штовхало прагнення продовжувати боротьбу. Я вважав, що це мій обов’язок підняти синьо-жовтий прапор і понести його далі вперед. Показати Московії, що вона нас – українську націю – не поклала на лопатки, що нація продовжує боротьбу”, - слова Левка Лук’яненка, який провів у радянських в’язницях і катівнях “за антирадянську агітацію та пропаганду” 25 років.

“Один в полі воїн - це перше гасло кожної людини”, - сказав свого часу Євген Сверстюк. 

Всі вони були справжніми воїнами, які відкрито виступити проти тоталітарної системи. 

Сьогодні наші слова поваги і про сучасних Героїв, які, захищаючи українську землю, потрапили в заручники до одвічного ворога. За кожним з них - яскрава історія боротьби, мужності та сили духу. На жаль, реальне число бранців кремля достеменно невідоме.

Повномасштабне вторгнення росії, неприхований геноцид українського народу відкрили очі нашим міжнародним партнерам на всі злочини кровожерливого сусіда. Дискримінація, переслідування та репресії проти громадян України за мовною ознакою, катування і вбивства - серед складових кремлівської політики. 

Ми ніколи не зупинимося у своїй боротьбі за демократичні цінності і права, правду і волю кожного громадянина України.

Правда переможе!