Сьогодні - історичний день для мовної історії незалежної України. Від 24 березня 1918 року фактично бере початок українське мовне законодавство - в щоденній газеті «Нова Рада» був опублікований революційний Закон Центральної Ради про державну мову. У ньому зазначалося, що державною мовою УНР є українська.

У тексті закону йшлося про таке:

• Всякого роду написи, вивіски тощо на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинні писатися державною українською мовою, крім інших мов (коли б такими мовами ті написи були написані); при тім написи українською мовою мають бути на основній частині всього напису, на чільним місці.
• Ця постанова має силу і до всякого роду виробів, виготовлених на території Республіки, які мають етикетки, написи.
• По всіх торговельно-промислових, банкових і т.п. закладах і конторах, які зобов’язані давати публічні справоздання, мовою в діловодстві має бути державна українська.
• Губерніальні, повітові і міські комісари чи заміняючі їх установи та особи мають видати обов’язкові, на підставі цього закону, постанови, даючи на виконання означеного в №1 термін до 2-3 тижнів, на виконання означеного в №2,3 - до 3 місяців, і караючи невиконання цих постанов в перший раз штрафом в 1000 рублів, а при неоплатності - арештом до 2 місяців, а в 2-м разі - штрафом 3000 рублів з заміною при неоплатності арештом до 3 місяців».

Аналізуючи архівні документи, дослідники зазначають, що саме Центральна Рада, незважаючи на короткий термін свого існування, заклала міцні законодавчі основи розвитку та функціонування української мови як державної.

Загалом же, за доби Української революції (1917-1921рр.) було схвалено чимало законів та підзаконних актів, в яких термін "державна мова" вживався щодо української.

Саме в цей період викристалізувалось і таке поняття, як державна мовна політика.