18 травня ми вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу.

Трагедія 1944 року, один із найстрашніших злочинів сталінського тоталітарного режиму проти цілого народу, коли понад 200 тисяч кримських татар були примусово депортовані з їх історичної батьківщини, з Криму, - це біль усієї України.

Для кримськотатарських родин, більшість із яких опинилися у напівпустельних територіях Середньої Азії, Уралу та Сибіру, заслання обернулося голодом, злиднями, втратою рідних і близьких, які не пережили страшних умов депортації. Тоді загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу.

"У 2014 році окупація Російською Федерацією Кримського півострова актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права й свободи, в тому числі за збереження своєї мови. Сьогодні кримськотатарська мова, як і українська, фактично витіснена з публічного простору півострова. Активісти, які проводять громадську діяльність зі збереження та популяризації української та кримськотатарської мов у Криму, зазнають переслідувань, ув’язнення та знову вимушені покидати свої домівки.  Це не що інше, як лінгвоцид. Про цю проблему Україна має говорити вголос, в тому числі на міжнародному рівні, відстоюючи й захищаючи право своїх громадян - кримських татар - вільно жити на своїй рідній землі і розмовляти своєю рідною мовою", - зазначив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.