Уповноважений із захисту державної мови вітає ухвалення постанови Верховної Ради України про одночасне перейменування рекордної кількості населених пунктів та районів, в назвах яких присутня російська імперська символіка, та тих, що не відповідають стандартам державної мови.

“Топонімічний простір - невід'ємна частина мовного середовища нашої держави. Тому очищення географічних назв від штучних маркерів російської та радянської спадщини, російськомовних штампів та перекручених назв є вкрай важливим етапом реалізації державної мовної політики, яким остаточно розриваємо зв’язки з колоніальним минулим", - наголосив Уповноважений.

Загалом Постановою передбачено перейменування понад 300 населених пунктів у 22 областях України. 

“Цей топонімічний ренесанс охоплює чи не всі куточки України. Найбільше населених пунктів та районів буде перейменовано в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській та Миколаївській областях. Скажімо, Молодогвардійськ стане Отаманівкою, селище Желанне - Благодатним (Донеччина). Сєвєродонецьк нарешті матиме українську назву Сіверськодонецьк, Новопсков - Айдар (Луганщина). Щодо тих п’яти міст, які вчора були виключені з постанови, мова йде про Южне, Южноукраїнськ, Синельникове, Павлоград, Первомайськ, сподіваюсь, що найближчі дні буде зареєстрований окремий документ, який в жовтні парламентарі проголосують. Російськомовні покручі мають назавжди зникнути з мапи України!”, - наголосив Тарас Кремінь.

Нагадаємо, ще у листопаді 2021 року Уповноважений виступив з ініціативою приведення у відповідність до правопису, стандартів державної мови та вимог статті 41 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” назви населених пунктів, які носять російськомовний характер.

У квітні 2022 року Уповноважений підготував Рекомендації щодо окремих питань застосування української мови як державної у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування (в частині унормування, найменування та перейменування географічних назв та назв об’єктів топоніміки).

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, географічні назви, а також назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються державною мовою.